lign="justify"> Висновки: підлітковий період розвитку пов'язаний зі зміною особистісної психологічної структури і супроводжується певним ступенем соціально-психологічної дезадаптированности, подолання якої сприяють формуються новий рівень розвитку самосвідомості і розгортаються процес особистісного самовизначення.
Визначенню конкретних найважливіших завдань по самовихованню треба вчити. Чітко поставлена ??мета, якщо вона пов'язана з потребами учнів, багато в чому зумовлює і результати роботи, сприяє подоланню існуючого розриву між інтелектуальним і моральним розвитком особистості, збагачує духовний світ підлітка.
Наступний параграф висвітлює сучасні концепції і технології самовиховання.
.3 Концептуально-технологічні аспекти стимулювання процесів самовиховання в підлітковому віці
Серед значних робіт по самовихованню варто відзначити внесок таких вітчизняних вчених як Каптерев П.Ф., Маралів В. Г., Селевко Г. К.
Думка про самодіяльності та її ролі у розвитку особистості - одна з основних у всьому педагогічній спадщині П. Ф. Каптерева. Найбільш яскраво вона виражена в його статті «Про саморозвитку і самовихованні». [11]
Стимулювання - від англійзкого слова stimulation - поштовх, спонукання, стимул, підштовхування до якого-небудь дії. Каптерев приходить до висновку - людина сама себе виховує. А мистецтво розумового і морального виховання є лише «мистецтво збудження серця і розуму учнів, а не простого повідомлення відомостей і повчань».
Визнання Каптеревим самодіяльності в якості основного властивості людського організму привело його до думки про визначальну роль саморозвитку в процесі виховання та освіти. У саморозвитку він угледів основу школи і джерело її вдосконалення, а також самоосвіти і самовиховання.
Ідея саморозвитку з урахуванням індивідуальної спадковості кожної людини становить загальне підставу великих творів П. Ф. Каптерева.
Доктор психологічних наук В. Г. Маралів виділяє найбільш загальні принципи створення сприятливих умов для діяльності самовиховання, щоб вона була виділена учнями в якості самостійної, для стимулювання самовиховання. До таких принципів можна віднести наступні.
Принцип свободи. Тільки при реалізації цього принципу в навчальному закладі об'єктивно створюються передумови для виникнення потреби в самовихованні. Свобода всіх учасників освітнього процесу полягає у можливості вибору індивідуальних шляхів свого розвитку і особистісного зростання, це стосується адміністрації, батьків, вчителів та самих учнів. Там, де потреба у свободі блокується, важко говорити про саморозвиток і про те, що в учасників виникає потреба в самовихованні. Зрозуміло, свобода тут розуміється не як вседозволеність або можливість не вчити і не вчитися, а як об'єктивно усвідомлена необхідність робити вибори, досягаючи мети, задані суспільством (програмами, стандартами), будувати стосунки з оточенням у відповідності зі своїми інтересами і здібностями, але без заподіяння збитку іншим.
Принцип створення ненасильницької розвиваючого середовища. Принцип свободи не може реалізуватися, якщо взаємодія між усіма суб'єктами педагогічного процесу пронизане примусом. Це стає можливим тільки тоді, коли весь колектив школи - «ансамбль», гармонія індивідуальностей, де зн...