правотворчого органу правопріменітелю - державним, муніципальним утворенням, фізичним і юридичним особам. Найважливіші властивості правової комунікації: упорядкованість, відповідність мовним, стилістичним, логічним, структурним, прагматичним нормам.
. Юридичний текст має власні характерні риси, пов'язані з тим, що його головні функції - пізнавальна і приписуюча (імперативна). Провідну роль у передачі когнітивної інформації тексту правового документа відіграють юридичні терміни. Крім того, для передачі когнітивної інформації залучається різноманітна тематична лексика, що відображає предмет ведення різних галузей права, з якими пов'язані певні тексти; переводяться ці лексичні одиниці, в основному, за допомогою однозначних еквівалентів. Правові тексти характеризуються високим відсотковим вмістом кліше, великою кількістю юридичних термінів. Для них характерна нейтральна стилістика, свої власні синтаксичні особливості (переважно прості речення, велика кількість однорідних членів у реченні і т.д.).
. Мовне спілкування у сфері юриспруденції диктує необхідність «юридизации» мови. Юридична англійська мова має свої лексичні, синтаксичні та стилістичні особливості, зумовлені логікою і історією розвитку англійської мови та британської правової системи, що істотно ускладнює роботу фахівців з юридичного перекладу і вимагає від них додаткових знань в області староанглійської, французької та латинської лексики. Для англійських юридичних актів характерно багатослівність і лексична надмірність; пропозиціям з незвичайною структурою, в яких іменник відривається від дієслова або розщеплюється дієслівний комплекс. У юридичній мови регулярно використовують займенникові прислівники, які набагато рідше зустрічаються в текстах інших тематик; часто у правових документах зустрічаються зчленовані обороти, пасивні конструкції. Для правових текстів характерна наявність безлічі заперечень, велика кількість безособових конструкцій, відмова від використання першого і другого особи дієслів, спостерігається відсутність займенників. Часто при складанні юридичних документів чоловічий рід використовується замість жіночого, однина замість множини, даний час замість майбутнього.
. Для адекватної передачі інформації, викладеної в початковому тексті правового документа, переклад має бути абсолютно ясним, точним і максимально достовірним. У деяких випадках переклад текстів юридичної спрямованості вважають підвидом технічного перекладу. Але, наприклад, якщо перекладач допустить незначну помилку в описі технічних характеристик, серйозних наслідків не буде, на відміну від помилки в перекладі довіреності або нотаріального свідоцтва. Тому способи перекладу юридичних документів можуть варіюватися і комбінуватися, залежно від присутності в тексті мови перекладу юридичної термінології, будови речення, наявності спілок та ввідних слів, лінгвокультурологічною особливості іншомовного тексту.
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ЮРИДИЧНИХ ТЕКСТІВ
.1 Використання перекладацьких?? трансформації при перекладі юридичних текстів
Переклад - це діяльність, яка полягає в вариативном перекодуванні тексту, породженого на одній мові, до тексту іншою мовою, здійснювана перекладачем, який творчо вибирає варіант залежно від варіативних ресурсів мови, виду перекладу, завдань перекладу , типу тексту і під впливом власної індивідуальності; переклад - це також і результат описаної вище діяльності. При цьому термін «текст» розуміється гранично широко: мається на увазі будь-яке усне висловлювання і будь-яке письмове твір.
Природно припустити, що теоретична модель перекладацької діяльності повинна, насамперед, ґрунтуватися на вивченні смислової сторони текстів оригіналу та перекладу. Міркуючи теоретично, можна стверджувати, що еквівалентність змісту двох текстів (у тому числі і двох текстів на різних мовах) має на увазі ідентичність чи достатньо близьку подобу всіх або деяких смислових елементів, що становлять зміст цих текстів. Процес перекладу в цьому випадку буде зводитися до виділення смислових елементів в оригіналі і до вибору одиниць ПЯ, в максимальному ступені виражають такі ж елементи сенсу в перекладі.
Основне завдання перекладача при досягненні адекватності - вміло зробити різні перекладацькі трансформації, для того, щоб текст перекладу як можна більш точно передавав усю інформацію, закладену в тексті оригіналу, при дотриманні відповідних норм мови.
За теорією неперекладності повноцінний переклад з однієї мови на іншу взагалі неможливий внаслідок значної розбіжності виразних засобів різних мов; переклад є лише слабким і недосконалим відображенням оригіналу, що дає про нього дуже віддалене уявлення.
Інша точка зору, якої дотримується більшість дослідників, ...
