що лягли в основу діяльності багатьох професійних перекладачів, полягає в тому, що будь-який розвинений національна мова є цілком достатнім засобом спілкування для повноцінної передачі думок, висловлених на іншій мові. Це тим більше справедливо відносно російської мови - одного з найрозвиненіших і найбагатших мов світу. Практика перекладачів доводить, що будь-який твір може бути повноцінно (адекватно) перекладено на російську мову зі збереженням усіх стилістичних та інших особливостей, властивих даному авторові.
Звичайно, всі елементи форми і змісту не можуть бути відтворені з точністю. При будь-якому перекладі неминуче відбувається наступне: якась частина матеріалу не відтворюється і відкидається; якась частина матеріалу дається не у власному вигляді, а у вигляді різного роду замін, еквівалентів; привноситься такий матеріал, якого немає в оригіналі. Тому кращі переклади, на думку багатьох відомих дослідників, можуть містити умовні зміни в порівнянні з оригіналом - і ці зміни абсолютно необхідні, якщо метою є створення аналогічного оригіналу єдності форми і змісту на матеріалі іншої мови, однак від обсягу цих змін залежить точність перекладу - і саме мінімум таких змін передбачає адекватний переклад. Отже, метою адекватного перекладу є точна передача і форми оригіналу при відтворенні особливостей останньої, якщо це дозволяють мовні засоби, або створення їх адекватних на матеріалі іншої мови. Тексти документів, як правило, переводяться за готової моделі, оскільки при перекладі переважають однозначні еквіваленти та однозначні трансформації.
У словнику лінгвістичних термінів під редакцією О.С. Ахмановой дається таке визначення трансформацій: «Трансформація (від англ. Transformation): один з методів породження вторинних мовних структур, що складається в закономірному зміні основних моделей (або ядерних структур); символічно виражені морфо-синтаксичні відповідності між подібними пропозиціями та фразами, які виявляються в даному корпусі »[46, с 243].
У процесі перекладу часто виявляється неможливим використовувати буквальне відповідність слів і виразів, які можна знайти в словнику. Тому перекладач змушений вдаватися до процесу трансформації перекладу, який полягає в перетворенні внутрішньої форми слова або словосполучення або ж в її повній заміні для адекватної передачі змісту тексту. Головна мета перекладу - досягнення адекватності; необхідно, щоб текст перекладу як можна більш точно передавав всю інформацію, укладену в текcт оригіналу при дотриманні відповідних норм мови. Перетворення за допомогою яких здійснюється перехід від одиниць оригіналу до одиниць перекладу, називаються перекладацькими трансформаціями. Однак термін «перетворення» не можна розуміти буквально: сам вихідний текст «Не перетвориться» в тому сенсі, що він не змінюється сам по собі. Цей текст, звичайно, сам залишається незміненим, але поряд з ним і на основі його створюється інший текст на іншій мові [3. с.264].
Перекладацькі трансформації, - це особливий вид перефразирования: міжмовна, яке треба відрізняти від трансформацій в рамках однієї мови. Я І. Рецкер визначає трансформації як прийоми логічного мислення, за допомогою яких ми розкриваємо значення іншомовного слова в контексті і знаходимо йому російське відповідність, не збігалася зі словниковим [36, c.38]
В даний час існує безліч класифікацій перекладацьких трансформацій запропонованих різними авторами. Розглянемо деякі з них.
Л.К. Латишев [28, с.131-137] дає класифікацію перекладацьких трансформацій за характером відхилення від міжмовних відповідностей, в якій всі трансформації поділяються на:
морфологічні - заміна однієї категоріальної форми інший або декількома;
синтаксичні - зміна синтаксичної функції слів і словосполучень;
семантичні - зміна не тільки форми вираження змісту, а й самого змісту, а саме, тих ознак, за допомогою яких описана ситуація;
змішані - лексико-семантичні та синтактіко-морфологічні.
У класифікації Л.С Бархударова перекладацькі трансформації розрізняються за формальними ознаками: перестановки, додавання, заміни, опущення [9, c.190]. При цьому Л.С. Бархударов підкреслює, що подібний поділ є значною мірою приблизним і умовним. Перестановками називаються зміни розташування (порядку проходження) мовних елементів в тексті перекладу в порівнянні з текстом оригіналу. Під замінами маються на увазі як зміни при перекладі слів, частин мови, членів речення, типів синтаксичного зв'язку, так і лексичні заміни (конкретизація, генералізація, антонімічний переклад, компенсація). Додавання увазі використання в перекладі додаткових слів, що не мають відповідностей в оригіналі. Під опущеними мається на увазі опущення тих чи інших слів при перекладі. Я І. Рецкер [36, с....
