нсивному переживання негативних обставин професійної діяльності, слабка мотивація емоційної віддачі в професійній діяльності).
Рольовий фактор (нечітка або нерівномірно розподілена відповідальність за свої професійні дії, немає інтеграції дій, мається конкуренція, у той час як успішний результат залежить від злагоджених дій).
Організаційний фактор (нечітка організація і планування праці, недостатність необхідних коштів, наявність бюрократичних моментів, багатогодинна робота, що має трудноізмерімое зміст, наявність конфліктів як в системі «керівник - підлеглий», так і між колегами).
Висновки на чолі
Аналіз літератури з даної тематики дозволяє нам припустити, що автори статей і робіт за професійним «вигорання», говорять про нього неоднозначно. В одному випадку як про професійну деформацію, яка негативно відбивається на професійній діяльності соціального працівника, а в іншому - як про механізм психологічного захисту, що дозволяє регулювати психіку і захищати її від негативних емоційних впливів.
Професійне вигоряння - сукупність негативних переживань, пов'язаних з роботою, колективом і всією організацією в цілому. Це - один з видів професійної деформації особистості.
Таким чином, професійне «вигорання» являє собою комплекс психічних переживань і поведінки, які позначаються на працездатності, фізичному і психологічному самопочутті, а також на інтерперсональних відносинах працівника. Синдром професійного «вигорання» - відповідна реакція на тривалі робочі стреси міжособистісного спілкування.
Вигорання - складний феномен, який формується в результаті складної взаємодії трьох груп факторів: особистісний фактор (схильність до емоційної холодності, схильність до інтенсивному переживання негативних обставин професійної діяльності, слабка мотивація емоційної віддачі в професійній діяльності); рольової фактор (нечітка або нерівномірно розподілена відповідальність за свої професійні дії, немає інтеграції дій, мається конкуренція, у той час як успішний результат залежить від злагоджених дій); організаційний фактор (нечітка організація і планування праці, недостатність необхідних коштів, наявність бюрократичних моментів, багатогодинна робота, що має трудноізмерімое зміст, наявність конфліктів як в системі «керівник - підлеглий», так і між колегами).
ГЛАВА 2. Профілактика синдрому «вигорання» співробітників соціальних служб: результати дослідження та практичні рекомендації
. 1 Основні напрямки профілактики синдрому «вигорання»
Психогігієна - це галузь психології та гігієни, що вивчає фактори і умови навколишнього середовища, що благотворно впливають на психічний розвиток, психічний стан людини, і розробляє рекомендації щодо збереження та зміцнення психічного здоров'я.
Психічне здоров'я - стан повного душевної рівноваги, вміння володіти собою, здатність швидко пристосовуватися до складних ситуацій і їх долати, в короткий час відновлювати душевну рівновагу.
Профілактика хворобливих психічних реакцій у соціального типу особистості в процесі професійної діяльності - серйозне завдання психогігієни.
Величезне значення мають такі психоаналітичні якості, як самоконтроль, самооцінка, а також стресостійкі якості, фізична тренованість, самовнушаемость, уміння переключатися і керувати своїми емоціями. Дуже важливим для працівника соціальної сфери є навик самовладання, у психології як показник соціальної та емоційної зрілості особистості. Слід підкреслити, що самовладання - це не стільки якість особистості, скільки процес управління своєю поведінкою в екстремальній ситуації. У зв'язку з тим, що працівникові часто доводиться бувати саме в таких ситуаціях, йому необхідно спеціально розвивати в собі здібності і навички самовладання.
Професійна допомога при «вигорянні», на думку К. Кондо, може здійснюватися за допомогою двох видів терапії: роботі з особами, схильними «вигорання», і пом'якшення дії організаційного фактора.
Головним принципом профілактики синдрому «згоряння» є дотримання вимог психогігієни самим фахівцем.
Роль працівника соціальної сфери як професіонала складніша, ніж, наприклад, роль лікаря або психолога, оскільки вона ще не має такого ж професійного статусу. Працівникові у своїй діяльності часто доводиться стикатися з негативним «зворотним трансфертом».
Поняття «зворотний трансферт» (перенесення емоційного ставлення клієнта до значимим йому цінностям, людей, явищ) було запропоновано З. Фрейдом в 1910 р «Зворотний трансферт» може бути як позитивним, так і негативним. Виділяють багато різних типів проявів «зворотних трансфертів». Так, спеціалісту соці...