ми Зі святом Письма. Всі казання має складатіся з трьох частин. p align="justify"> Перша частина - це качан (ексордіум), В«нападВ» до речі, про якові хочеш повідаті. Тут Проповідник (казнодія) звертається до людей, сповіщає свою пропозіцію, В«поставлення уміслуВ», показує, про что хочет казання мати и просити Бога або Пречисту діву В«про помічВ», а людей - В«про слуханняВ». p align="justify"> Друга частина - Розповідь (нарація). У ній оповідається все про ту Річ, что є темою казання, предметом мовлення, про что обіцяно в першій частіні. Ця частина є найбільшою, бо на ній зосереджується все казання и до неї Другие Частини прієднуються (В«замікаютьсяВ»). p align="justify"> Третя частина - Кінець казання (конклюзія). У Цій частіні Проповідник вновь Вже коротко нагадує людям, про что йшлось в Другій, основній, частіні и просити людей, ЯКЩО Річ булу добра, щоб В«смороду в тій ся РЕЧІ КоханВ», а ЯКЩО Річ зла, щоб В«ся Такої РЕЧІ ховалиВ» , тоб берегли від Такої РЕЧІ.
Щоб В«легше и прудкіше казання учинити и повідатіВ», І. Галятовський подає Чимаев порад:
Треба ВСІ Частини казання узгоджуваті з метою, бо В«як з малого джерела виходе велика ріка, так з малої тими ровері походити казанняВ».
Потім слід стежіті, щоб Кожна з частин (ексордіум, нарація, конклюзія) узгоджувалося Кожна окремо з темою и ВСІ послідовно одна з одною. Щоб ті, что пропонувалося в ексордіумі, віконувалося в нарації и нагадував та підсумовувалося в конклюзії и Казнодій від РЕЧІ НЕ відступав. В«Бо коли бі обіцяв Будівничий якому королеві, цареві, монарху віставіті коштовне палац, а потім бі Вистава браму або Інший будинок, розгнівав бі ся тієї монарх на будівничого и МАВ бі его за простака В». Так и казнодію, Який обіцяв показати Річ у казанні, а не Зробив цього мило, В«жодної мудрості Йому НЕ припишутьВ». Як зразки І. Галятовський предлагает свои казання, аналізуючі їх. p align="justify"> Докладні поради Дає І. Галятовський, відповідаючі на питання, де В«взяти матерію, з котрої бі казання могли учинитиВ». З его порад віпліває, що треба вчитись и готувати до казань усьо життя. p align="justify"> Зокрема слід:
читать Біблію, житія святих, великих проповідніків Василія Великого, Григорія Богослова, Іоанна Златоуста, Афанасія Феодорита, Іоанна Дамаскіна та других церковних учителів, Які тлумачать Святе Письмо;
читать по історії і хроніки про Різні Держава і краї, что в них відбувалося І що ніні діється;
читать книги В«про звірях, Птаха, гадах, рібах, деревах, зелах, камінь и розмаїтіх водах, котрі в морі, в ріках ...В»;
В«Уважати їх натуру, властноті [Властивості] и скуткі [Користь] и ті Собі нотоваті и апліковаті до своєї РЕЧІ, котрую повідаті хочешВ».
Здобуваючі Такі знання, В«читай казання розмаїтіх казнодіїв теперішнього віку и їх наслідуйВ», тоб Вчись на зразки.
Є кілька пораді Щодо віголошення казань. Основна з них застерігає, щоб Казнодій В«людей не прівів мовою своєю Божою до десперації, до розпачуВ». Оповідаючі про гріхі, про зло, Яке чинять люди, В«можеш їх ... засмутіті и устрашіті .., альо потім потіш їх и вчини їм Надію на збавлення В», ЯКЩО покаються и перестануть делать зло.
Закінчується праця такоже порадою: В«Читай книги и, что хороше вічітаєш, нотуй Собі и до свого казання аплікуйВ».
такий мовний ренесанс в Україні в XVI-XVII ст. НЕ Тільки спрічінювався внутрішнімі потребами української нації І церковно-культурного життя, а й підтрімувався західноєвропейськім реформаційнім рухом, что через Чехію І Полещу пошірівся в Україну І однією з основних Ідей Якого БУВ Розвиток національніх літературних мов з живої народної основи. Іван Огієнко про це писав так: В«Реформація реалізувала І в Україні вживании народної мови в церкві: залунала тут проповідь вже живою народною мовою. Та не Тільки проповідь - стали читати й Євангеліє та Апостола тією ж таки мовою, ... з першої години Реформації Прийнято в Україні мовою Літературною живу народну мову, и стали Вже нею писати книжки; до цієї доби НЕ маємо Ані одної книжки, пісаної живою русски мовою. Українська жива мова, ставши з половини XVI ст. мовою Св. Письма й церкви, тим самим Вже стала ї мовою Літературною.
Духовенство, як то було й за других странах, стало пільнуваті чистоти тієї мови, Якою говорило в церкві й писало богословські книжки; на цьом Дуже Виграїв українська мова: вона сильно зросла й Літературно вігладілася за самий даже XVI вік. Вже под Кінець цього століття Богословська література, писана доброю, живою українською мовою, набрала показна Розмірів. З того годині (одночасно з мовою польською) Вже на широку міру втоми українська літературна мова, и в цьом булу Величезна заслуга передусім Реформації В»'. p align="justify"> До орігінальніх жанрів конфесійного ...
