ьо неповноцінній переклад и художньо повноцінній, альо далекий від орігіналу, Вільний переклад» [16, c. 81]. Переклад, «адекватно» у художньому відношенні, может и НЕ буті адекватним Щодо мовного, в его окрем елементах »[16, c. 87-88]. У міру розвітку Теорії перекладу з явилися Нові визначення адекватного перекладу. Частина з них мала певні Недоліки, як, Наприклад, визначення Р. Міньяра-Белоручева: «Адекватне переклад - відтворення Єдності змісту и форми орігіналу засобой Іншої мови. Адекватний переклад є метою художнього перекладу »[46, c. 221]. А. Вітренко Зазначає, что фігуруючі в масових виданнях, Такі визначення створювалі плутанини в Поняття и термінології. У Останній вінікла небажана полісемія, что відображала Загальну невізначеність Поняття [14, c. 50].
А. Федоров уживаються Термін «адекватність» у значенні «повноцінній, семантико-стілістічно еквівалентній» [61, c. 127]. І. Ревзін і В. Розенцвейг вважаєтся, что Поняття «Буквально», «адекватно» и «Вільний» переклад позначають, з одного боку, «Явища мовні (відповідність або невідповідність того чи Іншого елемента МП Елемент ВМ), з Іншого - Явища художньо-естетичні ». При побудові Наукової Теорії, что ставити Собі за мету конструктивний описание процеса, смороду повінні буті замінені більш точними [52, c. 121]. А. Вітренко Зазначає, что Термін «еквівалентній» спочатку вжівався Тільки як сінонім терміну «адекватність». Потім «адекватно» ставши вжіватіся як Термін, что має широке значення (= хороший), а «еквівалентній» - віражає сміслову спільність орігіналу и перекладу [14, c. 52]. Вічерпній науковий описание Відмінності зрозуміти, что позначаються цімі термінамі, давши А. Швейцер: «Якщо еквівалентність відповідає на питання про ті, чи відповідає кінцевій текст віхідному, то адекватність відповідає на питання про ті, чи відповідає переклад як процес данім комунікатівнім умів» [67 , c. 95]. «Адекватно» означає «оптимальний в Даних комунікатівніх умів». «Переклад может буті адекватним даже тоді, коли кінцевій текст еквівалентній віхідному позбав на одному з семіотичних рівнів або в одному з функціональніх вімірів», - додає науковець [67, c. 96]. Тім не менше, на мнение Ю. Ваннікова, Терміни «адекватно» и «еквівалентній» продолжают, як и раніше, вжіватіся в усіх згаданіх Вище значення, у тому чіслі І як сінонімі, що не позбав в перекладацькою ПОБУТІ, альо и в Науковій літературі [ 9].
У своєму крайньому віраженні понятійна и термінологічна невпорядкованість у Теорії перекладу виробляти до категоричних тверджень типу «адекватність (повнотіла и Вірність передачі) НЕ может буті обов язковою Ознакою перекладу» [47, с. 21] або «процес розуміння цілого НЕ є обов язковою умів письмовий перекладу» [26, с. 6]. До того ж у своих працях теоретики перекладу іноді - Свідомо чи мімоволі - підкреслюють умовність викладання ними поглядів, концепцій, зрозуміти. Так, Н. Гарбовський у своїй ґрунтовній монографії «Теорія перекладу», говорячі про ті, что еквівалентність та адекватність є Головними категоріямі Теорії перекладу, разом з тим пише: «Коженая перекладач-практик, освоївші теоретичні основи перекладу, віробляє ВЛАСНА концепцію еквівалентності, Якою ВІН керується у своїй творчій ДІЯЛЬНОСТІ, пріймаючі решение чинності своєї загальнокультурної и мовної компетенції »[17, с. 316].
Основна проблема, з Якою зіштовхується перекладач при передачі референціальніх значень, что віражаються у віхідно...
