вості. Однак при перекладі неминучі втрати. Іншими словами, абсолютна тотожність перекладу оригіналу недосяжна, але це не перешкоджає здійсненню міжмовної комунікації.
Внаслідок відсутності абсолютної тотожності між змістом оригіналу та перекладу, було введено термін «еквівалентність», що позначає спільність змісту, тобто змістову близькість оригіналу і перекладу. Оскільки важливість максимального збігу між цими текстами видається очевидною, еквівалентність зазвичай розглядається як основна ознака і умова існування перекладу / 40 /.
У роботах ряду авторів основний упор робиться на варіативність цього поняття, на існування різних видів і аспектів еквівалентності. Вернер Коллер вважає, що поняття еквівалентності набуває реальний сенс лише в тому випадку, коли уточнюється тип еквівалентних відносин між текстами / 32 /. Вид еквівалентності уточнюється шляхом зазначення на ті конкретні властивості оригіналу, які повинні бути збережені в перекладі. Він розрізняє наступні п'ять видів еквівалентності:
) денотативну, що передбачає збереження предметного змісту тексту;
) конотативну, що передбачає передачу конотацій тексту шляхом цілеспрямованого вибору синонімічних мовних засобів;
) текстуально-нормативну, орієнтовану на жанрові ознаки тексту, на мовні і мовні норми;
) прагматичну, що передбачає певну установку на одержувача;
) формальну, орієнтовану на передачу художньо-естетичних, каламбурною, индивидуализирующих та інших формальних ознак оригіналу / 26 /.
Щоразу, переводячи текст, перекладач стоїть перед завданням встановити ієрархію цінностей, що підлягають збереженню в перекладі, і на її основі - ієрархію вимог еквівалентності відносно даного тексту. Ієрархія вимог варіюється від тексту до тексту. Співвідношення між різними вимогами, що пред'являються до перекладу змінно. Однак головним залишається вимога, що передбачає передачу комунікативного ефекту вихідного тексту. Воно має на увазі визначення того її аспекту або компонента, який є провідним в умовах даного комунікативного акту. Іншими словами, саме ця еквівалентність задає співвідношення між іншими видами еквівалентності.
На відміну від В. Коллера В.Н. Комісарів розрізняє наступні рівні (типи) еквівалентності смислової спільності між перекладом та оригіналом: 1) цілі комунікації, 2) ідентифікації ситуації, 3) «способу опису ситуацій», 4) значення синтаксичних структур і 5) словесних знаків / 21 /.
Поряд з терміном «еквівалентність» часто оперують поняттям «адекватність». Ці терміни здавна використовуються в перекладознавчі літературі.
У ряді випадків термін «адекватність» трактується як взаємозамінний із терміном «еквівалентність», як, наприклад, у Дж. Кетфорд, визначального перекладацьку еквівалентність як адекватність перекладу / 39 /. У той же час інші вчені, зокрема, В.Н. Комісарів, розглядають еквівалентний і адекватний переклад як неідентичні, хоч і тісно взаємопов'язані поняття. Комісарів розглядає термін «адекватність» більш широко. У рамках даної роботи будемо спиратися на його трактування адекватного перекладу як синонім «хорошого» перекладу, що забезпечує необхідну повноту міжмовної комунікації в конкретних умовах, у той час як еквівалентність характеризується як смислова спільні...
