всі ці трьох властивостях , можна написати фразу, приємну і для ока, і для вуха В»[Моем 1989: 351]. Тому навіть у автоперекладі важко знайти гідні еквіваленти всім іпостасям перекладного слова - його вазі, звуку і виду. Ці труднощі постають перед будь-яким перекладачем. В«Спроби переводити англійські вірші для мене зазвичай упиралися в те, що короткі англійські слова і довгі російські, відповідали їм, збільшували, за умови збереження сенсу, вірші мало не вдвічіВ», - нарікала російська поетеса Римма Казакова [Книжное обозрение. 1994. № 45: С. 17]. Процитовані тут автори не враховують акумульовані словом культурні смисли, в тому числі і конотацію. Найретельніший переклад може від сили врахувати один - два з усіх параметрів слова. Звідси множинність перекладів. Навіть В«Слово о полку ІгоревімВ» переводилося багатьма засобами. p align="justify"> На думку чеських лінгвістів Б. Матезиуса і В. Прохазки, переклад - це не тільки заміна мови, але і функціональна заміна елементів культури. Така заміна не може бути повною. Звідси висновок про В«бікультурністьВ» тексту перекладу, оскільки вимога В«переклад повинен читатися як оригіналВ» у повному обсязі навряд чи здійсненний (принаймні, стосовно до художнього перекладу), так як вона має на увазі повну адаптацію тексту до норм іншої культури [Швейцер 1 994: 183]. Через В«соціально-культурного бар'єруВ», обумовленого відмінностями між культурою відправника тексту і культурою сприймає середовища, рішення перекладача, як правило, носить компромісний характер. p align="justify"> В«бікультурністьВ» перекладу таїть у собі небезпеку того, що із зіткнення двох культурних традицій переможцем вийде культура сприймає середовища. Фахівці пригадують досвід М.Л. Михайлова, який в 1856 р. перевів шість віршів Р. Бернса і привніс в них елементи русифікації. Подібний лінгвокультурний перенесення дав підставу К. Чуковському іронізувати на рахунок деяких своїх невдалих колег з перекладу: В«Виходить враження, ніби містер Сквирс, і сер Мельбері Гок, і лорд Верікрофт - всі живуть в Пятісобачьем провулку, в Коломні. І тільки прикидаються британцями, а насправді такі ж Івани Трофімич, як персонажі Щедріна або Островського В»[Чуковський 1936: 78]. p align="justify"> Однак, незважаючи на всі мислимі і немислимі теоретичні та практичні труднощі перекладу, останній залишається надзвичайно важливим елементом співпраці культур і розвитку кожної з них. p align="justify"> В.Г. Бєлінський був правий, коли стверджував, що через Жуковського росіяни навчилися розуміти і любити Шиллера як би свого національного поета, мовця російськими звуками, російської промовою. Переклад - це часто нова література. В«... Переказний любовний роман, стаючи російським текстом теж, перетворюється на жанр сучасної російської літератури і тим самим впливає на російську ментальність і менталітетВ» [Белянкин 1995: 20]. В«Цивілізація є сумарний підсумок різних культур, оживляє загальним духовним чисельником, і основним її провідником <...> є ...
