наміки його загального розвитку, формування загальнонавчальних і спеціальних умінь і навичок, активності, пізнавальних інтересів, творчих здібностей. 2.1 Особливості контролю знань учнів на сучасному етапі
Розглядаючи цілі навчання предмета в вимоги діагностики та контролю необхідно:
. Визначити місце діагностики в освітньому процесі. Розглядаючи місце діагностики в процесі навчання і виховання, не можна не відзначити різний її вплив на проектування освітнього процесу. Діагностика може виконувати допоміжні функції, спрямовані, наприклад, на виявлення ступеня ефективності педагогічного керівництва. Але в такому підході таїться небезпека серйозної редукції всього освітнього процесу. Тому діагностика, її зміст і форма покликані здійснити не тільки функції об'єктивного і надійного контролю. Педагогічна діагностика формує певний і визначається результат освіти. Іншими словами, ми, слідуючи заданим цілям освіти, проектуємо кінцевий результат в діагностиці, переводимо одну методичну сутність в іншу.
Цілі вивчення предмета в основній школі сформульовані в ФГОС. При цьому глобальні цілі загальної освіти в сучасному суспільстві, вимоги до результатів освоєння основних загальноосвітніх програм, а також всі складові цілей навчання предмета і основні результати вивчення предмета, представлені в Стандарті, тісно пов'язані між собою. Так, «Портрет випускника основної школи» містить ряд ключових словосполучень: «соціально активний», «цінності громадянського суспільства», «цінності інших культур», «критично мисляча», «безперервна освіта», «вміє співпрацювати» і т.д. Ці якості перетинаються з планованих результатів навчання, в яких заявлені особистісні, предметні і метапредметние результати. Від того, чи зуміємо ми побудувати адекватну заданим цілям діагностику з предмета, в кінцевому підсумку залежить, контролюємо ми глобальні цілі, проголошені стандартом. Виходячи з цього, можна стверджувати (і це не є особливим перебільшенням), що діагностика виступає як системоутворюючий фактор («дорожня карта») в цілісному освітньому процесі, що забезпечує розвиток особистісних якостей учня [5, стор.29].
Цей висновок особливо значущий у зв'язку з тим, що в контексті нових підходів, декларованих стандартами, заявлено формуюче оцінювання.
2. Відібрати зміст для діагностики, іншими словами, з'ясувати, що вимірювати. Тут можна звести досить стрункі і, на перший погляд, цілком переконливі концепції, які доводять, що необхідно діагностувати. Одна з них полягає в тому, що навчання має відтворити той досвід, який потім буде затребуваний в реального дорослого життя, отже, в школі необхідно як би програти ті «події», які відбудуться або можуть статися в реальному житті, щоб учень, опанувавши необхідними знаннями, способами оптимальної життєдіяльності, був готовий до вирішення будь-яких проблем. Звичайно ж, школа - це частина реального життя, де учень проходить шлях дорослішання, соціалізацію, вчиться правильно взаємодіяти з іншими людьми. Але важливо розуміти і те, що соціокультурний досвід, будучи предметом освіти, воістину неосяжна, оскільки включає в себе тисячолітній досвід предків; життя різноманітне, і ніякого «програвання» життєвих ситуацій в школі не вистачить, щоб успішно оволодіти всім набором соціальних ролей. Таким чином, проблема змісту діагностики та контролю дуже складна, її не можна вирішити конструктивно, декларуючи тільки глибинну і нерозривну зв'язок життя і навчання предмета.
Визначення вмісту діагностики - питання дуже складне ще й тому, що соціокультурний досвід, який перетворений в якийсь дидактичний продукт, представлений в стандарті, - це багаторівнева, складна система, в якій різні компоненти утворюють в реальності нестійкі динамічні освіти.
Коли у визначенні змісту ми виходимо з простого опису тих параметрів, яким повинен відповідати предмет перетворення (в даному випадку якості учня), то, здавалося б, бездоганна в теорії логіка набуває непереборну суперечність з реальною дійсністю. У літературі описаний випадок, який, сподіваємося, зможе прояснити істота поставлених питань. В одній з футбольних команд були проведені вимірювання найбільш важливих фізичних, технічних і тактичних параметрів у футболістів. Визначили стартову швидкість, витривалість, силу і точність удару, швидкість, спритність. Виміряли якості, з'явився цілий комплекс параметрів, які, природно, у різних гравців мали різні величини: у когось вище швидкість, але нижче витривалість, хтось володіє сильним ударом, але не дуже впевнено почуває себе в контакті з суперником. Всі ці параметри перевели в загальну шкалу, підсумовували показники, вийшов якийсь загальний бал, який нібито визначив гравця з оптимальним набором якостей. Але тільки в реальності вийшло, що обраний таким чином гравець опинився далеко не найсильнішим футболістом...
