о володіти владою або фізичними перевагами. Такий стиль може в окремих випадках допомогти в досягненні індивідуальних цілей. Він вимагає від людини використання вольових якостей. Однак у оточуючих складається несприятливе враження про індивіда, що використовує цей стиль.
. Стиль співробітництва відрізняється як високим ступенем особистої залученості в нього, так і сильним бажанням об'єднати свої зусилля з іншими для вирішення міжособистісного конфлікту. При такому підході виграє кожна зі сторін. Часто такі індивіди вважаються динамічними натурами, про які у інших складається сприятлива думка.
. Стиль пристосування, що спонукує увійти в становище іншого боку, являє собою поведінку, в основі якого лежить прагнення кооперуватися з іншими, але без внесення в цю кооперацію свого сильного інтересу. Цей стиль носить типу «невиігриш-виграш» носить відтінок альтруїзму. Даний стиль може виражати довгострокову стратегію з метою розвитку в інших орієнтації на кооперацію з вирішення міжособистісного конфлікту. Даний стиль допомагає в прагненні реалізувати бажання інших.
. Стиль компромісу полягає в такій поведінці вході вирішення міжособистісного конфлікту, яке помірно враховує інтереси кожної зі сторін. Реалізація даного стилю пов'язана з проведенням переговорів, в ході яких кожна зі сторін йде на певні поступки. Компроміс широко використовується у вирішенні конфлікту і ті хто його використовує, оцінюються оточуючими в цілому сприятливо. Це стиль типу «непрограш-невиігриш». У багатьох ситуаціях стиль компромісу дозволяє досягти швидкого вирішення конфлікту, особливо у випадках, коли одна зі сторін має явні переваги.
Послідовність дій з подолання конфліктних ситуацій включає в себе наступні пункти:
1) Виявлення конфлікту;
2) Встановлення джерела конфлікту;
) Визначення проблем в категоріях цілей;
) Визначення можливих рішень;
) Структурна та / або міжособистісна управлінська реакція на ситуацію;
) Оцінка функціональних і дисфункціональних наслідків.
При існуванні одного або більше джерел конфлікту з'являється можливість виникнення конфліктної ситуації. Реакція на ситуацію може бути різною. Сторони можуть не захотіти погіршувати ситуацію. Тоді конфлікт не виникає. Люди часто не реагують на конфліктні ситуації, якщо потенційні вигоди участі у конфлікті не варті їхніх зусиль. Але в багатьох ситуаціях людина буде реагувати так, щоб не дати іншому досягти бажаної мети. Тоді конфлікт відбувається. Наступна стадія процесу - це управління конфліктом.
Управління - це особливий вид діяльності, який перетворює «неорганізований натовп в ефективну цілеспрямовану і продуктивну групу». Управління як таке є і стимулюючим елементом соціальних змін, і прикладом значних соціальних змін.
Управління конфліктами - це процес цілеспрямованого впливу на персонал організації з метою усунення причин, що породили конфлікт, і приведення поведінки учасників конфлікту у відповідність зі сформованими нормами взаємин.
Структурні методи управління конфліктною ситуацією - це, насамперед, роз'яснення вимог до роботи, використання координаційних і інтеграційних механізмів, встановлення комплексних цілей і викорис...
