теорій, Які відносяться досліднікамі до моделей перекладу: теорія закономірніх відповідніків Я. Рецкер и А. Федорова, трансформаційна модель Ю. Найди, І. Ревзіна і В. Розенцвейга, семантико-семіотічна модель Л. Бархударова, Динамічна або функціонально-прагматична, засновалося на Теорії закономірніх відповідностей А. Швейцера, ситуативна (денотативная) модель Д. Кетфорда і В. Гака, псіхолінгвістічна модель А. Ширяєва, герменевтичного ( діяльнісна) модель А. Крюкова и теорія рівнів відповідності В. Комісарова.
А. Вітренко підкреслює, что УСІ вказані МОДЕЛІ, незважаючі на відмінність назв, мают низьку спільніх рис. Для більшості з них характерна онтологічна обмеженість: смороду опісують позбав окремі аспекти процеса перекладу. Практично для всіх авторів ціх моделей характерна некрітічність, что, власне, и породило цею недолік [14, c. 56].
дослідниця считает, что руйнуючій Вплив Теорії закономірніх відповідностей, яка насправді засновалося на помилковості онтологічніх уявленнях, практично зводіть нанівець будь-яку модель, что представляет собою СПРОБА наблізітіся до Пізнання про єктівної дійсності. За ее словами, не унікнув Такої долі даже А. Крюков, Який сформулював філософські Основи теорії перекладу и Який вісунув цілий ряд переконливою поглядів на СУТНІСТЬ перекладу як процеса [39, c. 46]. Так, говорячі про спеціфіку перекладу Зі східніх мов и пропонуючі віділіті Останній в окрему сферу ДІЯЛЬНОСТІ под назв «орієнтальній переклад», ВІН у якості обгрунтування правомірності такого підходу посілається на відсутність у Деяк східніх мовах Категорій роду, відмінка, виду ТОЩО, тоб на нерелевантні для процеса перекладу закономірні відповідності [39, c. 21].
Тім не менше, незважаючі на ВСІ явні и пріховані Недоліки, більшість з перерахованого теоретичності поглядів можна Визнати моделями перекладу. На мнение А. Вітренко, теорія рівнів відповідності такою НЕ Є І в один ряд з перерахованого моделями поставлена ??буті НЕ может [13, c. 97]. За словами самого ее автора, вона застосовується позбав при оцінці якості перекладу, тоб его результату. Моделювання процеса перекладу вона Фактично НЕ передбачає, Можливо тому, что В. Комісаров, за его словами, чітко НЕ уявляє Собі, Що саме має моделюватіся [36, c. 8]. Чи не випадкове того науковець у своих Працюю, як, втім, и Багато других дослідніків, аргументуючі ту чі іншу тезу, Постійно наводити Приклади «перекладу» на Рівні слова, словосполучення и речення, хочай сам же справедливо вказує, что «мовні одініці, складові тексту , Самі по Собі НЕ є про єктом перекладу »[35, c. 18].
З науково-методологічної точки зору теорія рівнів відповідності может розглядатіся позбав як аналіз, або як незавершений синтез. У практичному ж плані вона, неправомірно трактуються як модель, завдає Шкоди и Теорії, и практіці перекладу. По-перше, при цьом спотворюється наукове Поняття МОДЕЛІ. По-друге, в рамках дійсної МОДЕЛІ перекладу (а не просто методики ОЦІНКИ якості его продукту) Існування окрем рівнів еквівалентності Деяк досліднікамі, Які вважають, что «теорія перекладу винна мати Справу з одним рівнем еквівалентності» [39, c. 127], справедливо заперечується. По-Третє, Рівні відповідності найчастіше спріймають НЕ як необхідну сукупність, а КОЖЕН з них окремо - як допустимий и самодостатній рівень.
А. Вітренко Зазначає, что у результаті в повсякдення вжитку Поняття «семанти...
