>
Вже на самих ранніх етапах образотворчого малювання графічні знаки дитину від 2 до 4 років не можуть інтерпретуватися як суто індивідуальні знаки. Вони у великій число випадків впізнаються іншими дітьми одного культурного середовища як зображенні саме тих предметів, які хотів передати маленький рисувальник, що обумовлено загальними особливостями розвитку у дітей сприйнять і уявлень.
Первинна узагальненість графічної форми (так званий схематизм), що є найбільш яскравою рисою ранніх дитячих малюнків і привертає найбільшу увагу дослідників дитячого малювання, будучи наслідком особливого характеру дитячого сприйняття (нерозривність здатності співвідносити реальний предмет з графічним образом цього предмета ) і обмеженого запасу графічних образів, набуває велике позитивне значення в загальному психічному розвитку.
Приблизно з 5 років починається новий етап у розвитку дитячого малювання, знаменующийся швидким прогресом у засвоєнні естетичних і моральних критеріїв, що характеризують культуру даного суспільства, зростанням виразності малюнка за рахунок оволодіння засобами передачі ставлення до зображуваного. На цьому етапі малювання все більше відображає різноманітний досвід спілкування дитини з навколишнім світом, дитячі малюнки починають висловлювати "сплав" різних складових цього досвіду. Разом з тим все великий значення в образотворчій діяльності набуває засвоєння власне образотворчих форм. У ній виникають елементи художньої творчості, що характеризується створенням і втіленням задуму, в якому не тільки представлено відоме зміст, а й використані образотворчі засоби, що дозволяють передати цей зміст з максимальною виразністю.
Багато дослідників дитячого малюванні звертали увагу на схожість малюнків дітей народів, що перебувають па різних щаблях суспільного розвитку і що живуть і різних природних і соціальних умовах, проте розглядали це подібність як прояв "внесоциального" природи дитячого малювання. Подібне схожість, особливо на ранніх етапах розвитку малювання, дійсно має місце, але свідчить лише про те, що в першу чергу в дитячому малюванні виявляється засвоєння дитиною не конкретно-історичних, а загальнолюдських форм культури, які й визначають специфіку зображення. Основна з таких форм - знакова функція свідомості і пов'язане з нею "олюднений" сприйняття, засноване на застосуванні сенсорних еталонів, якому дитяче малювання значною мірою зобов'язане своїм узагальненим, "схематичним" характером.
Чим більшою мірою дитина опановує склалися в конкретній культурі способами зображення, тим менше стає схожість малюнків дітей різних народів. Предметний зміст малюнків дітей різних культур і яке виражається в них ставлення до світу набуває конкретно-історичний і націо...