аючи критичні періоди у формуванні тієї чи іншої здібності, можливо направлено і ефективно впливати на рівень їх розвитку, повніше використовувати потенційні можливості організму. Для літнього і старшого віку характерні інволюційні зміни в організмі. У цьому віковому періоді необхідно прагнути не стільки до поступальному збільшенню рівня фізичної підготовленості, скільки по можливості протидіяти регресивним змін у розвитку здібностей.
.7 Принцип випереджальних дій у розвитку фізичних здібностей
Суть його полягає в тому, що використовувані педагогічні впливи (засоби, методи і форми) відповідали ступеня розвитку цих здібностей у індивіда. Але це відповідність не повинно бути абсолютним. Щоб постійно розвивати фізичні здібності, зовнішні впливи повинні випереджати внутрішній розвиток конкретної здібності. Якщо такої відповідності з деяким випередженням зовнішніх впливів над внутрішніми не буде, то у розвитку здібностей утворюється зупинка, застій («плато»). «Плато» у розвитку здібностей, як правило, є результат шаблонної методики, порушення принципу випереджаючого відповідності, відставання використання методичних прийомів від розвитку здібностей.
.8 Принцип пропорційності у розвитку здібностей
Він передбачає дотримання оптимального співвідношення (пропорційності) у рівні розвитку здібностей у людини на кожному етапі вікового розвитку. Краща співмірність у розвитку тих чи інших здібностей забезпечує більш високий рівень результатів в окремих вправах. Досягти необхідної пропорційності у розвитку окремих здібностей можна за рахунок раціонального розподілу різних засобів підготовки в процесі занять.
.9 Принцип сполученого впливу
Цей принцип грунтується на органічному взаємодії процесів розвитку фізичних здібностей і формування рухових навичок і на можливості його регулювання. Згідно з цим принципом тренувальні впливу повинні відповідати не тільки розвитку необхідних здібностей, а й вмінню використовувати їх в руховій структурі конкретного вправи. Це досягається шляхом підбору спеціальних вправ, спрямованих на одночасний розвиток сили, витривалості та інших здібностей і на вдосконалення окремих елементів рухової навички або навички в цілому. У плаванні для розвитку сили м'язів рук у структурі гребка рекомендується плавання на руках з буксируванням партнера або плавання на гумовому шнурі з подоланням його натягу; у легкій атлетиці - стрибкові вправи, стрибки в довжину і у висоту, що виконуються з утяжеленним поясом.
4. Методи розвитку рухових здібностей
.1 Методи розвитку силових здібностей
На практиці використовується велика кількість методів, спрямованих на розвиток різних видів силових здібностей. Ось найбільш поширені з них:
Метод максимальних зусиль. Цей метод направлений на переважний розвиток максимальної сили, максимальної сили з незначним приростом м'язової маси, на одночасне збільшення сили і м'язової маси. Він пов'язаний з подоланням максимального опору (піднімання штанги граничної ваги) і дає більший приріст сили, ніж метод неграничних зусиль, проте в роботі з початківцями і дітьми застосовувати його не рекомендується, або слід здійснювати належний контроль під час виконання вправи.