опізнання і саморозвитку. Основою, що визначає інтенсивність і напрямок саморозвитку особистості, є її потреби. Юність - завершальна стадія персоналізації. Персоналізація, будучи головним мотиватором діяльності людини, породжує в індивіда прагнення до досягнення успіху, саморозвитку. «Потреба в персоналізації (« бути особистістю ») забезпечує активність включення індивіда в систему соціальних зв'язків, в практику і разом з тим виявляється детермінованою цими соціальними зв'язками. Прагнучи включити своє «Я» в свідомість, почуття і волю інших за допомогою активної участі у спільній дятельності, залучаючи їх до своїх інтересів і бажанням, людина, отримавши в порядку зворотного зв'язку інформацію про успіх, задовольняє тим самим потребу в персоналізації »[15, с. 150].
У процесі навчання при організації пізнавальної діяльності педагогами часто використовується робота в малих групах, де студенти з більш високим рівнем навченості мотивуються за рахунок персоналізації - визнання іншими людьми як особистості, значущою для них, а з більш низьким рівнем- за рахунок досягнення успіхів через самореалізацію.
Кваліфікований фахівець повинен вміти виробляти нові знання, володіти навичками дослідницької діяльності. Прийшовши на виробництво, випускник змушений буде сам формулювати конкретні завдання, виходячи із загальних напрямків діяльності, сам визначати методи і засоби їх вирішення, і все це часто в умовах неповної або надлишкової інформації, нестачі часу. На стимулювання дослідницької діяльності студентів розраховане проблемне навчання, яке реалізується за допомогою створення проблемних ситуацій, які втягують особистість в активний розумовий процес з подальшим вирішенням цих ситуацій. Розвиток мислення студентів у процесі психолого-педагогічної підготовки сприяє не тільки «інтелектуальному забезпеченню саморозвитку», але й особистісному розвитку, а так само сприяє формуванню здібностей самостійно орієнтуватися в теоретичних і практичних питаннях, оперувати інтелектуальними вміннями при вирішенні різноманітних життєвих завдань. Таким чином, інтелектуальні вміння перетворюються на надійний інструмент власної розумової діяльності, направляючої особистість на саморозвиток [6, с. 56].
А. Маслоу підкреслює, що вибір на користь зростання в напрямку самоактуалізації повинен здійснюватися людиною в кожній ситуації вибору. «Свобода і самовираження є об'єктивна мета, до якої прагне кожна людина» [7, ??с. 88]. Ситуації «свободи вибору» для зміцнення й усвідомлення мотивів власної суб'єктної позиції на заняттях створюються при виборі студентами рівня складності навчальних завдань, теми навчальних проектів, траєкторії виконання і здачі індивідуальних домашніх завдань та інші.
Можна сказати, що результатом кожного акту самоактуалізації як вищої форми саморозвитку є придбання тієї чи іншої компетентності. Компетентність передбачає володіння людиною відповідними компетенціями (наявністю певних знань, умінь і навичок (у тому числі самоніманія, самоврядування), розуміння міри відповідальності за результати своїх дій). Незважаючи на те, що феномену здатності до саморозвитку особистості рядом вчених -дослідникам відводиться статус, притаманний самій природі людини, цілеспрямоване їх розвиток у процесі психолого-педагогічної підготовки студентів технічного вузу дозволяє в значній мірі підвищити не тільки предметну (математичну) компетентність учнів, а й сприяє формуванню ключових компетенцій майбутнього фахівця.
ВИСНОВОК
Емоційний інтелект являє собою сукупність емоційних і соціальних здібностей, таких, як здатності до розуміння власних емоцій і емоцій інших людей, до управління емоційною сферою і самомотивації. Всі структурні компоненти емоційного інтелекту взаємозалежні, і їх тісна взаємозалежність сприяє ефективному міжособистісній взаємодії.
Емоції мають мотивуючої силою, змушуючи людей діяти. Слово «емоція» походить від латинського дієслова «emovare», що означає «рухатися». Емоція - це засіб, за допомогою якого взаємодіють тіло і розум, вони постійно змінюються і «переміщаються»: e-motion (емоція). Так, якщо ми повністю функціональні і благополучні, вони позитивні, якщо ні - емоції «переміщаються» до негативного полюсу.
Індивіди з високим рівнем внутриличностного емоційного інтелекту:
схильні цінувати свої позитивні властивості і поважати себе за них;
приймають себе незалежно від своїх переваг або недоліків;
незалежні і схильні керуватися в житті своїми власними цілями, переконаннями, принципами і установками;
виявляють тенденцію до швидкого встановлення глибоких і тісних емоційно насичених контактів з людьми;
мають виражене прагнення до набуття знань про навколишній...