ою має формування особистості, потрібною і корисною суспільству.
У навчальних посібниках з педагогіки колишніх років була поширена формулювання, згідно з якою процес виховання - це організоване, цілеспрямоване керівництво вихованням школярів відповідно до цілями, поставленими суспільством.
Уразливість даного визначення ми легко виявляємо, зіставляючи значення понять взаємодія і керівництво raquo ;. Перше відображає найскладніші відносини вихователів і виховуваних, відводячи останнім активну роль, а друге представляє їх як пасивний об'єкт педагогічного керівництва. У сучасному розумінні процес виховання - це саме ефективна взаємодія вихователів і вихованців, спрямоване на досягнення заданої мети.
Малюнок №1
Виховний процес має ряд особливостей. Насамперед це процес цілеспрямований. Найбільшу ефективність забезпечує така його організація, при якій мета виховання перетворюється на мету, близьку і зрозумілу вихованцю. Саме єдністю цілей, співпрацею при їх досягненні характеризується сучасний виховний процес.
Процес виховання - процес багатофакторний, в ньому проявляються численні об'єктивні і суб'єктивні чинники, що зумовлюють своїм сукупною дією неймовірну складність даного процесу.
Встановлено, що відповідність суб'єктивних факторів, що виражають внутрішні потреби особистості, об'єктивним умовам, в яких особистість живе і формується, допомагає успішно вирішувати завдання виховання. Чим більше за своїм напрямом і змістом збігаються впливу організованої виховної діяльності та об'єктивних умов, тим успішніше здійснюється формування особистості.
Процес виховання - процес комплексний. Комплексність в даному контексті означає єдність цілей, завдань, змісту, форм і методів виховного процесу, підпорядковане ідеї цілісності формування особистості. Формування особистісних якостей відбувається не по черзі, а одночасно, в комплексі, тому й педагогічний вплив повинно мати комплексний характер. Це не виключає, що в якийсь момент доводиться приділяти більшу увагу тим якостям, які за рівнем сформоване не відповідають розвитку інших якостей.
Комплексний характер виховного процесу вимагає дотримання цілого ряду важливих педагогічних вимог, ретельної організації взаємодії між вихователями та вихованцями.
виховного процесу притаманні значна варіативність і невизначеність результатів. В одних і тих же умовах останні можуть істотно відрізнятися. Це обумовлено діями названих вище суб'єктивних факторів: великими індивідуальними відмінностями вихованців, їх соціальним досвідом, ставленням до виховання. Рівень професійної підготовленості вихователів, їх майстерність, уміння керувати процесом також мають вплив на його перебіг і результати.
Процес виховання має двосторонній характер. Його протягом незвично тим, що йде у двох напрямках: від вихователя до вихованця і від вихованця до вихователя.
Управління процесом будується головним чином на зворотних зв'язках, т. е. на тій інформації, яка надходить від вихованців. Чим більше її в розпорядженні вихователя, тим доцільніше виховний вплив.
Під змістом виховання розуміють систему знань, переконань, навичок, якостей і рис особистості, стійких звичок поведінки, якими повинні оволодіти учні відповідно до поставленими цілями і завданнями. Розумове, фізичне, трудове і політехнічна, моральне, естетичне виховання, злиті у цілісному педагогічному процесі, і дають можливість досягти головну мету виховання - формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості.
В останні роки погляди на зміст виховного процесу швидко і радикально змінювалися. Немає єдності і сьогодні: наше суспільство, а разом з ним і школа переживають важкий період осягнення об'єктивної істини. Взято курс на гуманізацію та демократизацію школи, який повинен привести до нової якості виховання.
В основі сучасної ідеології виховання лежать наступні компоненти:
Реалізм цілей виховання. Реальна мета сьогодні - різнобічний розвиток людини, що спирається на його здібності й дарування. Засіб досягнення цієї мети - освоєння людиною базових основ культури. Звідси центральне поняття змісту виховання - базова культура особистості. Це культура життєвого самовизначення: економічна культура і культура праці; політична, демократична і правова; моральна та екологічна, художня і фізична; культура сімейних відносин.
Спільна діяльність дітей і дорослих. Пошук спільно з дітьми моральних зразків, кращих зразків духовної культури, культури діяльності, вироблення на цій основі власних цінностей, норм і законів життя складають зміст роботи вихователя, забезпечуючи активну особисту позицію шк...