ього світу іншого, побачити навколишній його очима, бути почутим і зрозумілим іншими набуває особливої ??важливості. І школа залучає учнів не тільки новими знаннями, скільки можливістю задовольнити актуальні потреби у спілкуванні, самоствердженні, творчості, відкритті кращих сторін свого «Я».
У зв'язку з цим, неодмінним і найважливішою умовою результативності педагогічної праці вчителя є, на думку вчених, його вміння організувати взаємодію з дітьми, спілкуватися з ними і керувати їх діяльністю.
У психолого-педагогічній літературі все частіше говорять про комунікативних здібностях вчителя, необхідних для здійснення плідної педагогічної діяльності. Досвід показує, що для успішної взаємодії з дітьми недостатньо тільки знання вчителем основ наук і методики навчально-виховної роботи. Всі його знання і практичні вміння можуть передаватися учням тільки через систему живого і безпосереднього спілкування. Нам видається, що гранично важливим елементом педагогічної діяльності є саме встановлення психологічного контакту педагога з дитиною, взаєморозуміння, тобто спілкування. Відсутність або втрата взаєморозуміння обособляют дитини і дорослого, ускладнюють і без того складний процес виховання і навчання, трансляцію дорослим сформованого соціального досвіду і створення дитиною нового індивідуального досвіду. Процес спілкування педагога з дітьми виступає, таким чином, як важливе неодмінна умова і зміст професійної педагогічної діяльності. При цьому, в силу специфіки педагогічної діяльності, спілкування з чинника, супроводжуючого діяльність, супутнього їй, перетворюється на категорію професійно значиму, лежачу в природі професії. Тому в даному випадку спілкування виступає не як буденна форма людської взаємодії, а як категорія функціональна. Але вчитель повинен уміти не просто спілкуватися, а здійснювати педагогічне спілкування у своїй професійній діяльності.
Яка ж сутність педагогічного спілкування?
У сучасній науковій літературі зафіксовано кілька підходів до проблеми трактування педагогічного спілкування.
Так, в теоретичних та експериментальних розробках С.В. Кондратьєвої педагогічне спілкування розглядається переважно як взаємодія вчителя з учнями, причому роль учителя в цьому процесі полягає в управлінні їх поведінкою і діяльністю.
Кілька яка не співпадає з більшістю точок зору на сутність педагогічного спілкування як системи професійних дій є погляд В.В.Рижова, який вважає, що педагогічне спілкування є природним людським спілкуванням, совершающимся між людьми, особистостями, якими є всі учасники шкільного життя.
Ще один підхід до проблеми педагогічного спілкування пропонують ряд дослідників (Н.В. Кузьміна, Е.А. Маслико, Л.Н. Дичковська), які розуміють під ним один з факторів навчання, що є професійним по цілям, завданням, змісту, рівня майстерності, якості та ефективності суб'єкт-суб'єктного спілкування. Саме ці аспекти педагогічного спілкування забезпечують, на їх погляд, оптимізацію виховання і навчання шкільного предмету в ході його викладання, мотивацію оволодіння цим предметом, розширення пізнавальної сфери учнів, залучення їх у спільну пізнавальну діяльність, особистісний розвиток учнів, створення умов для вироблення умінь і навичок самоосвіти, самовиховання і самоконтролю.
Підсумовуючи аналізу підходів до розуміння сутності педагогічного спілкування, можна зробити висновок, що в сучасній психолого-педагогічній літературі під педагогічним спілкуванням в цілому розуміється система взаємодії педагога і виховуваних, змістом якого є обмін інформацією, оптимізація процесів навчання і виховання, організація спільної роботи окремого учня, класного колективу і вчителі, надання виховного впливу, пізнання особистості учня і самого себе, створення умов для саморозвитку особистості дитини.
Не можна не підкреслити, що роль організатора і керівника педагогічного спілкування покладається на педагога. Від наявності у вчителя всіх необхідних для цього знань, умінь і навичок, володіння ним педагогічною технікою і ступенем розвиненості у нього комунікативних здібностей, залежатиме оптимальність педагогічного спілкування і, як результат, ефективність всього процесу навчання.
Загальновідомо, як важко вивчити іноземну мову. Скільки сил і часу потрібно затратити. Але на землі існує одна мова, який доступний і зрозумілий всім, - це мова рухів, який ми використовуємо кожну мить нашого життя. Також цей мову називають невербальним способом спілкування (на відміну від вербального - словесного) або мовою жестів.
З наукової точки зору «мову жестів - система знаків, здійснюваних умовними жестами і використовуваних для мовного спілкування поряд зі звуковою мовою або замість її. Вживається народами первісної культури, а також розвиненої ку...