не отримували будь-якого спеціального освіти. Хоча деякі перекладачі в минулому працювали на досить високому професійному рівні, а найбільш талановиті з них створювали часом перекладацькі шедеври, в цілому якість більшості перекладів було невисоким. Як правило, високої точності перекладів і не вимагалося, перекладацький свавілля підчас виправдовувався і заохочувався, професійні вимоги до перекладача формулювалися лише в самому загальному вигляді.
Становище докорінно стало змінюватися в другій половині двадцятого сторіччя, після так званого «інформаційного вибуху».
Ці зміни в житті людства викликали небачену досі потреба в перекладах і перекладачах. Професія перекладача стала масовою, і виникла необхідність у великому числі висококваліфікованих перекладачів. Таких перекладачів треба було цілеспрямовано і планомірно готувати, і в багатьох країнах з'явилися різні навчальні заклади, що ставлять перед собою завдання навчання майбутніх професійних перекладачів.
Для того, щоб здійснити навчання майбутніх перекладачів, необхідно було відповісти на три питання: навіщо вчити перекладу, чому вчити і як вчити.
Перше заперечення проти навчання перекладу зводиться до того, що вміння переводити виникає у всіх попутно і перекладачем може бути будь-який, знає іноземну мову. Але в цей період значно підвищилися вимоги до якості роботи перекладача. Виявилося, що за рідкісним винятком здатності до «природного» переказу недостатньо для здійснення високоякісного професійного перекладу. Багато людей, що добре володіють двома мовами, не можуть виступати в якості висококваліфікованих перекладачів навіть у знайомій предметній області. З'ясувалося, що перекладачів треба спеціально готувати. Якщо раніше порівняно нечисленні кадри перекладачів могли навчатися за принципом «учись переводити переводячи», поступово набуваючи необхідні знання та вміння вже в практичній роботі або проходячи курс «індивідуального учнівства» у якого-небудь майстра перекладу, то масова підготовка фахівців, що відповідають новим високим професійним вимогам , викликала необхідність у створенні спеціальних курсів навчання перекладу, у розробці навчальних програм, посібників та методики навчання цієї дисципліни. Отже, перекладу треба навчати як особливої ??навчальної дисципліни, і оволодіння умінням переводити не є (виключно) прерогативою особливо обдарованих людей. Це положення в даний час загальновизнано, і то всіх навчальних закладах, що готують перекладачів, учнем пропонуються заняття з теорії та практики перекладу. В основі методики навчання перекладу лежить переконання в тому, що здатністю переводити людина володіє генетично, як і здатністю опановувати мовами, і хоча кожна окрема людина володіє цією здатністю не однаковою мірою, вона може бути розвинена і доведена до професійного рівня.
Навчання перекладу має не тільки чисто прикладне значення - створення у учнів необхідної перекладацької компетенції. Воно виконує також важливі Загальнолінгвістичні та загальноосвітні функції.
Заняття перекладом спонукають учнів звертати увагу на найтонші нюанси семантики і конотативних аспектів мовних одиниць розкривають своєрідність системної організації та функціонування мов, особливо «картини світу», створюваної кожним мовою, загальне і особливе в культурі і мисленні представників різних мовних колективів. Створення перекладаць...
