етод суцільної вибірки.
Курсова робота складається з вступу, двох розділів, висновків та списку літератури.
Глава 1. Поняття «граматична перекладацька трансформація» в лінгвістичній науці
.1 Сутність перекладацької трансформації з точки зору лінгвістичної науки
Теорія перекладу (або перекладознавство, або наука про переведення) - наука порівняно молода. Як самостійна наукова і навчальна дисципліна вона оформилася в Росії лише до кінця XX століття. Велику роль у становленні перекладознавства як окремої дисципліни зіграла наукова та організаційна діяльність таких вчених, як Л.С. Бархударов, В.Н. Комісарів, Р.К. Миньяр-Белоручев, Л.Л. Нелюбин, Я.І. Рецкер, А.Д. Швейцер і деяких інших.
Переводоведение - сукупність наукових дисциплін, які вивчають різні аспекти перекладу; наукова дисципліна, яка «вивчає процес і результати перекладу з самих різних точок зору»; «Наука про переведення як процесі і як тексті, що досліджує проблеми перекладу, основні етапи його становлення і розвитку, його теоретичні основи - загальні і приватні, методику і техніку процесу перекладу, формування перекладацьких навичок і вмінь передачі інформації з однієї мови на іншу в усній і письмовій формі »; «Наукова дисципліна, в завдання якої входить вивчення процесу перекладу і його закономірностей; розкриття сутності, характеру та регулярності міжмовних перекладацьких відповідностей різного рівня шляхом узагальнення та систематизації спостережень над конкретними текстами оригіналу та перекладу; опис прийомів і способів перекладу, розгляд історії перекладацької практики і теорії, визначення ролі перекладів у розвитку вітчизняної культури ».
Перекладацькі трансформації є одними з центральних аспектів перекладознавства, і знання даного аспекту теоретичних основ вкрай важливо в роботі будь-якого перекладача. Перекладачі використовують перекладацькі трансформації для досягнення еквівалентності або адекватності, які є базовими поняттями теорії перекладу.
У першу чергу необхідно уточнити зміст, який вкладається в поняття перекладацька трансформація. Існують різні визначення, запропоновані Л.С. Бархударова, В.Н. Комісаровим, Л.К. Латишевим, Р.К. Миньяр-Белоручева, Я.І. Рецкер А.Д. Швейцером та іншими. Однак визначення Л.С. Бархударова прийнято вважати основоположним, оскільки воно найбільш точно відображає сутність цього поняття. «Досягнення перекладацької еквівалентності (адекватності перекладу), всупереч розбіжностям у формальних і семантичних системах двох мов, вимагає від перекладача, насамперед, вміння зробити численні і якісно різноманітні міжмовні перетворення - так звані перекладацькі трансформації - з тим, щоб текст перекладу з максимально можливою повнотою передавав всю інформацію, укладену в початковому тексті, при суворому дотриманні норм мови перекладу. »
Тобто, трансформації займають важливе місце при перекладі і для перекладача необхідно з'ясувати можливі способи їх використання.
Для досягнення адекватності при перекладі з однієї мови на іншу перекладач використовує мовні засоби іншої мови, на який робиться переклад, і відповідні прийоми і методи. Численні відмінності мови оригіналу і мови перекладу обумовлюють необхідність всіляких трансформацій (замін) при перекладі. Не дивлячись н...
