[12]. Руссо Ж.-Ж., спираючись на безпосередній інтерес вихованця до оточуючих його предметів і явищам, намагався будувати доступне і приємне дитині навчання [7]. К.Д. Ушинський в інтересі бачив основою внутрішній механізм успішного вчення [32]. Він показав, що зовнішній механізм пріневоліванія не досягає потрібного результату. Навіть І. Ф. Гербарт, визнаючи інтерес іманентною властивістю, закликав вчителі не бути нудним, а засновувати навчання на інтересах, властивих дитині [7]. Ушинський писав, що вчення, позбавлене всякого інтересу і взяте тільки силою примусу, хоча б воно черпалося з кращого джерела - з любові до вихователю, вбиває у навчанні полювання вчиться, без якої він далеко не піде [32]. Він вважав, що потрібно зробити навчальну роботу наскільки можливо цікавою, і, не перетворювати цієї роботи в забаву. Цікаве навчання не виключає вміння працювати із зусиллям, а навпаки, сприяє цьому. Загальна теорія інтересу, що розробляється вченими психологами (Л. П. Арістова, Л. С. Виготський, Л. І. А. К. Маклаков, С. Л. Рубенштейн та ін.), Розкриває матеріалістичний підхід до цієї складної проблеми. Поняття інтерес не умоглядно. Воно відображає об'єктивно існуючі відносини особистості, які виявляються в результаті впливу реальних умов життя, діяльності людини. Витоки інтересу лежать в суспільному житті. В інтересі виражено єдність об'єктивного і суб'єктивного.
Психологія вважає, що за допомогою інтересу встановлюються зв'язки суб'єкта з об'єктом. Все, що складає предмет інтересу, почерпнуто людиною з об'єктивної дійсності. Але предметом дослідження в інтересі для людини, є далеко не всі, а лише те, що має для нього необхідність, значимість, цінність і привабливість.
Педагогічний підхід до вирішення цього питання повинен полягати в тому, щоб:
оголювати у педагогічному процесі об'єктивні можливості цікавих сторін, явищ навколишнього життя;
порушувати і постійно підтримувати у дітей стан активної зацікавленості (а не байдужості) оточуючими явищами, моральними, естетичними, науковими цінностями;
всією системою навчання і виховання цілеспрямовано формувати інтерес як цінна властивість особистості, що сприяють її творчої активності, її цілісному розвитку.
Інтереси - результат формування особистості. Вони супроводжують її розвиток і сприяють йому.
Розробки вчених психологів стверджують, що формування інтересу - не замкнута в собі автономний процес.
Воно обумовлене соціальним оточенням, сферою і характером діяльності не тільки самої людини, але й людей, що його оточують процесами навчання і виховання, що розташовують особливими стимулами порушення інтересу, колективом, активністю самої особистості, її позицією і її роллю в діяльності колективу. Сучасна дидактика, спираючись на новітні досягнення педагогіки і психології, бачить в інтересі ще більші можливості і для навчання, і для розвитку, і для формування особистості учня в цілому. У навчанні фігурує особливий вид інтересу - інтерес до пізнання, як його прийнято тепер називати, пізнавальний інтерес. Його область - пізнавальна діяльність, у процесі якої відбувається оволодіння змістом навчальних предметів і необхідними способами або вміннями і навичками, за допомогою яких учень отримує освіту. Загальновідомо, що вчити приємніше і радісніше того, хто хоче вчитися, хто відчуває задоволення від своєї навчальної праці, хто виявляє інтерес до знань. І, навпаки, важко і обтяжливо вчити тих, хто не відчуває бажання пізнавати нове, хто дивиться на вчення, на школу як на важкий тягар і хто підчас пручається кожному починанню вчителя, кожному, навіть розумного впливу з боку. Тому, проблема інтересу в навчанні стала і стоїть донині.
Аналіз психологічної структури пізнавального інтересу навів вчених психологів (Л. А. Венгер, І. Ф Гербарт С. Л. Рубенштейн) до висновку, що це суто особистісне утворення, поєднане з потребами, в якому в злитім , органічній єдності представлені всі важливі для особистості процеси: інтелектуальні, емоційні, вольові.
Інтерес виступає як важлива особистісна характеристика школяра і як інтегральне пізнавально - емоційне ставлення школяра до навчання. Інтерес є відображенням складних процесів, що відбуваються в діяльності та її мотиваційної сфері. «Зробити навчальний предмет цікавим, - писав А. Н. Леонтьєв, - це, значить, зробити дійсним або створити знову певний мотив, а також створити відповідні цілі школярів» [14]. «Процес формування інтересів, - зазначає Г. І. Щукіна, - відбувається в діяльності, структура якої становить об'єктивну основу розвитку пізнавальних інтересів» [35]. За зовнішніми проявами інтересів школярів, вчителю треба прагнути шукати, знаходити глибші відносини сенсу вчення, його мотивів, цілей, емоцій і всіх інших спонукань даної дитини. Особливе знач...