щення. Він має на увазі під собою відмову від зайвих надлишкових слів, які захаращують переклад. Наприклад, в початковому тексті описах людини даються надто конкретні дані, які не властиві російській мові. Перекладач повинен знехтувати такою конкретизацією і сформулювати основний сенс мовою перекладу і за допомогою властивих йому виразів. p align="justify"> Переклад таких понять як предмети матеріальної культури, особливості суспільного життя і традиції або реалії не перекладається і можуть бути безеквівалентний. Тобто кожна мова має розмовні слова, які належать тільки йому і на іншу мову їх перевести неможливо. Наприклад, слово Schadenfreude не переводиться і не зустрічається в інших мовах, а означає воно задоволення, яке з'являється при вигляді чиєїсь невдачі або слово Torschlusspanik, якого також немає в словниках, і означає перед зменшенням можливостей зі збільшенням віку. Також неможливо перевести на якусь іноземну мову такі слова як В«чомучкаВ», В«корівкаВ», В«юродивийВ» або таке сучасне слово як В«спамВ». Такі слова є надбанням лише російської мови і не переводяться на інші мови світу. Позначаються вони транскрипцією або замінюються на слова, вживані в мові перекладу. p align="justify"> Найважливішим завданням перекладача є пошук в початковому тексті мінімальної одиниці перекладу. Одиницею перекладу називається мінімальна одиниця тексту, що перекладається як єдине ціле, їй можна відшукати відповідність у перекладі, але не можна виявити в перекладі одиниць ПЯ, відтворюють значення складових частин даної одиниці. br/>
Висновки по 1 главі
1. У древній період переважає дослівно тексту оригіналу і перекладу. Тобто основною функцією перекладачів була передача тексту в буквальному сенсі. Саме так виник переклад. У середній період ще триває переважання буквального перекладу, проте він змагається з вільним перекладом, який і став основною формою перекладацької діяльності середнього періоду. Новий період в історії перекладацької діяльності включає в себе XIX - XX століття. У цей час підвищилися вимоги до перекладів, та крім дотримання колишніх правил перекладачеві стало необхідним передати основний зміст вихідного тексту. Новітній час в історії перекладу включає в себе період з середини XX століття і по теперішній час. Переклад став розумітися в гносеологічному сенсі даного терміну. Це означає, що досліджуваний об'єкт усвідомлюється більш глибоко, а також формуються методи дослідження, завдання і система наукових понять.
2. Новітній час в історії перекладу включає в себе період середини XX століття і по теперішній час. У цей період перекладачі більше вже не сперечаються про те, як саме потрібно переводити, а роблять реальні спроби серйозно розібратися в тому, які можливості існують для перекладу залежно від співвідношення мов, літератур та культур. Перекладачі намагаються також виявити, які саме...
