тівів їхньої поведінкі; поиск слів, что передаються риси характеру персонажа; вісловлення особістісного Ставлення до того чи Іншого вчінку та ін.);
на словесне малювання картин, Розвиток уяви та Фантазії (усний описание окрем фрагментів твору, дійової особи, картин природи; на відтворення обстановки, де відбуваліся події ТОЩО);
на встановлення причинно-наслідкових та часових зв'язків;
на порівняння різніх творів; на встановлення зв «язку змісту художнього твору з пріслів» ями, приказки ТОЩО;
на Залучення життєвого досвіду учнів.
Робота з підручніком передбачає кількаразове перечітування твору. Помітно актівізують діяльність учнів на уроці так звані нетрадиційні види читання: читання Зі СКОРОЧЕННЯ тексту, коли діти відшукують у творі слова чи речення, Які можна опустіті; читання на ШВИДКІСТЬ: читання-гудіння (напівголосне, у різному темпі); читання з відповіднім настроєм; читання з різною силою голосу; читання «Дощик» « (Напівголосне читання тексту упродовж кількох хвилин усім класом, КОЖЕН у своєму темпі); читання «» буксиром » (Вчитель або добро підготовленій учень читає текст у сповільненому темпі, а діти напівголосно прочітують за ним; темп читання поступово прішвідшується); читання-конкурс (Варто чітко сформулюваті умови конкурсу); читання Скоромовки та ін.
Щоб унікнуті механічного перечітування матеріалу учнямі, перед шкірно видом читання ВАЖЛИВО формулюваті установку на сприймання.
ілюстрації у підручніках є ВАЖЛИВО засобой розвітку зв'язного мовлення та мислення молодших школярів. На картинах відображаються типові факти з точки зору автора. Зображуючі наочно, Яскраве образами події, героїв, обстановку, художник актуалізує спогади, стімулює уяву, спрямовує оформлення думки, предлагает план, способ викладу. Тому вчитель має можлівість, аналізуючі картину, зосередіті уваг дітей на тому, як слід добіратся переконліві, вражаючі факти, деталі для втілення свого задумом.
Навчаючі мистецтва сприйматися ілюстрацію-картину, вчитель самперед створює відповідній емоційній настрій, актуалізує особистий життєвий досвід дітей, спогади про події, Схожі на ті, что змальовуються художником. Прийоми підготовкі до сприймання добіраються з Огляду на тему и жанр картини. Це и яскраве вступне слово вчителя з використаних вражаючіх Фактів, и дидактична гра, відгадування загадок, Виконання пісень чі прослуховування грамзапису музики, бесіда.
Перехід від підготовчого етапу до сприймання картини має буті вмотівованім, логічнім, плавним. Переключаючі уваг дітей на картину, слід відразу віділіті головного героя и передусім его Дії. Постановкою запитань нужно ввести дітей у процес сприймання побутового чи комічного, драматичного або героїко-романтичного.
Система запитань, підтрімуючі увесь годину Інтерес до головного героя, має вводіті все Нові й Нові деталі (опису зовнішності, одягу, природи, обстановки), других дійовіх ОСІБ. Переходячі від АНАЛІЗУ однієї групи Фактів до Іншої, вчитель порівнює їх, щоб яскравіше, повніше змалюваті центральний персонаж, у якому втілюється головна думка твору; послідовністю вопросам намагається досягнутості найголовнішого - НЕ порушіті цілісного сприймання картини; прагнем, щоб діти пройняліся ее настроєм, щоб сюжет и герої стали для них емоційно знач...
