а модальність несе на собі відбиток суб'єктивності в силу неминучого присутності «людського фактора», наприклад:
Aus dem Tor unseres Hauses tritt der pensionierte Feldwebel Knopf. Er ist ein d? nner Mann mit einer Schirmm? tze und einem Spazierstock, der, trotz seines Berufes und obschon er au? er dem Exerzierreglement nie ein Buch gelesen hat, aussiet wie Nietzsche. Gegen Mitternacht wird er wieder zur? ckkommen, dann von rechts - er hat damit seinen Rundgang durch die Kneipen der Stadt beendet, der, wie es sich f? r einen alten Milit? r geh? rt, methodisch erfolg (Remarque. Der schwarze Obelisk).
З воріт нашого будинку виходить фельдфебель-пенсіонер Кнопф. Це худий чоловік у картузі і з паличкою: незважаючи на його професію і на те, що він, крім стройового статуту, не прочитав за все життя жодної книжки, він чимось схожий на Ніцше. Близько опівночі він з'являється знову - цього разу праворуч, - бо закінчив обхід міських пивнушек, який, як личить колишньому воякові, здійснює неухильно щовечора (Пер. В. Станевич).
У російській версії семантичної і модальної ідентичності оригіналу вдається досягти шляхом достовірної передачі модального сенсу з іронічним відтінком er hat damit seinen Rundgang durch die Kneipen der Stadt beendet, wie es sich f? r einen alten Milit? r geh? rt/бо закінчив обхід міських пивнушек, який, як личить колишньому воякові.
Безпосередня картина оточуючого нас світу і картина, описана художником у творі, включає ознаки, що характеризують його світогляд, відповідне його сприйняттю. Тому модальність тексту проявляється ще й у відборі характеристик, описаних у тексті об'єктів, явищ, а також у відборі цих об'єктів і явищ розповіді.
Так як модальність сама по собі не визначає дійсність, а реалізує ставлення автора до дійсності, то на рівні художнього тексту необхідно, на наш погляд, більш детально розглянути поняття авторської модальності. Е.М. Ремарк, крім усього іншого користується таким простим тропом, як порівняння, наприклад:
Steiner nickte im zu. Dann stieg er? ber ein paar schlafende junge Leute weg, die mit offenen M? ndern an der Wand lagen, und ging zur T? r. Am Tisch das Langerichtsrats Epstein sa? eine gedunsene J? din. Sie hielt die H? nde gefaltet und starrte Epstein, der salbungsvoll dozierte, an wie einen unzuverl? ssigen Gott. Vor ihr auf dem Tisch lagen f? nfzig Groschen. Epsteins haarige linke Hand lag dicht daneben wie eine gro? e lauernde Spinne (Remarque. Leibe Deinen N? chsten).
Штайнер попрощався з ним. Потім переступив через декількох сплячих молодих людей, що лежали з відкритими ротами біля стіни, і попрямував до дверей. За столиком земельного радника юстиції Епштайна сиділа єврейка з опухлим обличчям. Склавши руки, вона поглядала на віщав щось і суто авторитетного Епштайна, як на бога, якому все ж довірятися не варто. На столику лежала приготовлена ??монетка в п'ятдесят грошів. Поруч з нею спочивала волохата ліва рука Епштайна, схожа на величезного павука, що підстерігає здобич (Пер. І. Шрайбера).
Слід зазначити, що в аналізованому прикладі має місце порівняння Epsteins haarige linke Hand lag dicht daneben wie eine gro? e lauernde Spinne/волохата ліва рука Епштейна, схожа на величезного павука, що підстерігає здобич. Перекладач впорався з поставленим завданням і показав, що цей троп має підвищену модальністю, так як його використання у складі пропозицію свідчить про двоїстий характер бездоганного на перший погляд Епштайна.
Іронічна модальність спочатку суб'єктивно визначена і втілюється в художніх творах Е.М. Ремарка допомогою двох параметрів - напруженості і обсягу. Напруженість визначається ступенем емоційності авторського ставлення до подій, і її рівень може бути виражений не тільки лексичними значеннями, складовими її внутрішній аспект, а й самою структурою повідомлення, що утворює зовнішній аспект модальності, наприклад:
Er (Riesenfeld) ersp? ht an der Bar eine Frau in wei? er Seide und st? rzt auf sie zu. Stolz st ?? t er sie mit seinem Spitzbauch? ber die Tanzfl? che. Sie ist einen Kopf gr ?? er al ser und start gelangweilt? ber ihn in den Raum, der mit Ballons dekoriert ist. Unterhalb aber kocht Riesenfeld wie ein Vesuv. Sein D? mon hat ihn gepackt. «Wie w? r s wenn wir ihm Schnaps in seinen Wein g? ssen, damit er rascher voll wird? »sage ich zu Georg. «Der Knabe s? uft ja wie ein gefleckter Waldesel! Dies ist unsere f? nfte Flache! In zwei Stunden sind wir bankrott, wenn das so weitergeht. Wir haben schon ein paar H? gelsteine ??versoffen, sch? tze ich. Hoffentlich bringt er das wei? e Gespenst nicht an den Tisch, so dass wire s auch noch tr? nken m? ssen »(Remarque. Der schwarze Obelisk).
Він (Різенфельд) ...
