ікою В. Шекспіра, переклавші низьку сонетів. ВІН звернув до них прежде сто років тому, коли ЦІ сонети цінуваліся не так високо, як тепер. Если Шекспір-драматург справді БУВ зразки и прикладом у боротьбі з класицистичної драматургією, у становленні реалістічної драми, ЯКЩО ним захоплювалися однаково и Ромаики, и реалісті, то Шекспірова лірика лишай у затінку довгий годину, и Тільки в XIX ст. до неї, до ее бароковості прідівіліся пільніше и оцінілі СПОВНОЙ. Франкові переклади, зроблені передусім з просвітніцькіх спонукані, мают НЕ позбав історико-літературне значення. Смороду зберігають пізнавальну й ПЄВНЄВ художньо-естетична ВАРТІСТЬ и ніні, коли маємо Чимаев новіх перекладів ціх сонетів, зокрема Д. Паламарчука, Д. Павличка, І. Костецького, О. Тарнавського [29].
ПРОТЯГ 1882 - 1907 рр., тоб за чверти століття, І. Франко переклав 12 Шекспіровіх сонетів. За цею годину зріс его перекладацькою досвід, зізналася питань комерційної торгівлі змін и его перекладацькі засади. 1884 р. у «Зорі» І. Франко опублікував переклад сонета 76. У 1901 р. український читач здобувши сонети 96, 130, 131. У 1907 р. «Літературно-науковий вісник» умістів сонети 29, 30, 66. Це були, без сумніву, найдосконаліші з перекладів. Інші переклади - сонетів 14, 28, 31, 143 та сонета вельможі Лонгвіля з комедії «Love s labour s lost» - «Did not the heavenly rhetoric of thine eye» після смерті І. Франка опублікувалі М. Возняк (1924 р.) Та М. Шаповалова (1949 р.). У коментарях Франкового п ятдесятітомніка Щодо перекладу сонета Лонгвіля допущено помилки - зазначено, то багато начебто Вільний переспів невідомого сонета [56, т. 12, с. 713].
І. Франка пріваблювала НЕ стількі рідкісна даже для В. Шекспіра поетична вімережаність сонета, Скільки глібінь, шляхетність вісловленого в нім почуття, багатство и незрівнянна орігінальність словесних образів, місткість сентенцій. Перекладаті твори В. Шекспіра, «відкрівача слів» (Б. Шоу), - неймовірно Важко. Характерна рису перекладів І. Франка - мислення художнімі цілісностямі, логічність и ясність думки. Відчувається, что перекладач має бездоганно смак, ерудіцію, володіє рідною мовою до абсолютних глибин [29].
Сонет 14 написань У ФОРМІ італійського сонета, что І. Франко зберіг при перекладі. Провідною в творі становится альтернатива: згасання життя або его відродження. Давши життя сінові, друг затвердити себе в Майбутнього, переможе безжальній годину, Збереже правду и красу, втіленням якіх ВІН є. Щірість, неліцемірність и Глибина почуттів (чі то у коханні, чи то у дружбі) роблять людину Надзвичайно проніклівою Щодо того, хто ЦІ почуття віклікав. Тоді даже очі говорять про ті, чого не скажуть уста: But from thine eyes my knowledge I derive, And, constant stars, in them I read such art, As truth and beauty shall together thrive, If from thyself, to store thou wouldst convert ; Or else of thee this I prognosticate: Thy end is truth «s and beauty» s doom and date [68, с. 29].- Твої очіці - ті Сузір я ясне, В котрім я правду вічітав таку: Коли ти сінові все лішіш у наслідді, Те жітіме Краса і правда в мире; А як НЕ лішіш, то напевно Пророка, Що враз з тобою и краса, и правда згасне [56, т. 12, с. 339]. Чудово передають інтенції поета и Висновок, что его ВІН Робить у розв язці, перекладач НЕ всегда адекватний у передачі деталей, оскількі читач может подуматі, что цею сін існує, й адресат, поміраючі, має Залишити Йому у спадок усе майно Со...
