існування перекладу.
З цього випливає три слідства. По-перше, умова еквівалентності має включатися в саме визначення перекладу. По-друге, поняття «еквівалентність» набуває оцінний характер: «хорошим», або «правильним», перекладом визнається тільки еквівалентний переклад. По-третє, оскільки еквівалентність є умовою перекладу, завдання полягає в тому, щоб визначити це умова, вказавши, в чому полягає перекладацька еквівалентність, що повинно бути обов'язково збережено при перекладі. [20, 48 c]
Перекладач-професіонал завжди доб'ється практичної інформаційної еквівалентності перекладу оригіналу, але в теоретичному плані вона, ця еквівалентність, дуже різна. Можна заздалегідь стверджувати, що будь-який переклад ніколи не буде абсолютно ідентичний канонічному тексту оригіналу. Еквівалентність перекладу оригіналу завжди поняття відносне. І рівень відносності може бути дуже різним. Ступінь зближення з оригіналом залежить від багатьох факторів: від майстерності перекладача, від особливостей зіставляються мов і культур, епохи створення оригіналу і перекладу, способу перекладу, характеру перекладних текстів і т. п. Нас цікавитиме останній з названих чинників. Але перш розберемося в термінах.
У теорії та практиці перекладу оперують такими подібними поняттями, як еквівалентність, адекватність і тотожність. У широкому плані еквівалентність розуміється як щось рівноцінне, рівнозначне чому-небудь, адекватність - як щось цілком рівне, а тотожність - як щось володіє повним збігом, схожістю з чим-небудь. Мабуть, ця менша семантична категоричність слова «еквівалентність» і зробило його кращим в сучасному перекладознавстві. Хоча, звичайно, поняття адекватності, тотожності, повноцінності та навіть аналогичности залишаються в тому ж семантичному полі, що і термін «еквівалентність» і іноді дублюють один одного. На мій погляд, під еквівалентністю, в теорії перекладу слід розуміти збереження відносної рівності змістовної, смислової, семантичної, стилістичної і функціонально - комунікативної інформації, що міститься в оригіналі та перекладі. Слід особливо підкреслити, що еквівалентність оригіналу і перекладу - це насамперед спільність розуміння міститься в тексті інформації, включаючи і ту, яка впливає не тільки на розум, але й на почуття реципієнта і яка не тільки експліцитно виражена в тексті, але й імпліцитно віднесена до підтексту. Еквівалентність перекладу залежить також від ситуації породження тексту оригіналу і його відтворення в мові перекладу. Таке трактування еквівалентності відбиває повноту і багаторівневість цього поняття, пов'язаного із семантичними, структурними, функціональними, комунікативними, прагматичними, жанровими і т. п. характеристиками. Причому всі зазначені в дефініції параметри повинні збережуться в перекладі, але ступінь їх реалізації буде різною залежно від тексту, умов і способу перекладу. [32, 308 c]
У перекладознавстві нерідко зустрічається теза про те, що головним визначальним принципом еквівалентності тексту є комунікативно-функціональний ознака, яка складається з рівності комунікативного ефекту, виробленого на реципієнтів оригінального і перекладного текстів. З цим постулатом можна було б погодиться з деякими застереженнями і побажаннями. Однак при трактуванні комунікативно-функціональної еквівалентності стверджується, що, створюючи текст мовою Б, перекладач, будує його таким чином, щоб одержувач мовою Б сприй...
