есу - інтерес до пізнання, або, як його прийнято називати, пізнавальний інтерес. Його область - пізнавальна діяльність, у процесі якої відбувається оволодіння змістом навчальних предметів і необхідними способами або вміннями і навичками, за допомогою яких учень отримує освіту.
Пізнавальний інтерес, як складне і дуже значуще для людини освіта, має безліч трактувань у своїх психологічних визначеннях, він розглядається як:
· виборча спрямованість уваги людини;
· прояв його розумової та емоційної активності;
· активатор різноманітних почуттів;
· активне емоційно-пізнавальне ставлення людини до світу;
· специфічне ставлення особистості до об'єкта, викликане свідомістю його життєвого значення й емоційної привабливістю
Пізнавальний інтерес - найважливіше утворення особистості, яке складається в процесі життєдіяльності людини, формується в соціальних умовах його існування і жодним чином не є властивим людині від народження.
Пізнавальний інтерес - найважливіша область загального феномена інтересу. Його предметом є найзначніше властивість людини: пізнавати навколишній світ не тільки з метою біологічної та соціальної орієнтування в дійсності, але і в прагненні проникати в його різноманіття, відбивати у свідомості сутнісні сторони, причинно-наслідкові зв'язки, закономірності, суперечливість. Своєрідність пізнавального інтересу полягає в складному відношенні до світу предметів, явищ, в глибокому їх вивченні, у постійному і самостійному добуванні знань в області, що цікавить, в активному і діяльному придбанні необхідних для цього способів, у наполегливому подоланні труднощів. [12]
У дослідженнях Г.І. Щукіної пізнавальний інтерес визначається як виборча спрямованість особистості, звернена до області пізнання, до її предметної боці й самого процесу оволодіння знаннями. Це стійке утворення, яке в ході захопленої діяльності вже не потребує зовнішньої стимуляції і як би самоподкрепляющего raquo ;. Вона вказує, що цей інтерес не процесуальний, а інтерес до справжнього продуктивному пізнанню, в результаті якого з'являється щось нове у розвитку учня в цілому. [14]
Трохи іншу точку зору висловлює Н.Г. Морозова. Пізнавальними вона називає інтереси, спрямовані на процес навчального пізнання і на його результати. Вона розглядає інтерес як емоційно-пізнавальне ставлення (що виникає з емоційно-пізнавального переживання) до предмета або до безпосередньо мотивованої діяльності, ставлення, що переходить за сприятливих умов в емоційно-пізнавальну спрямованість особистості .
В.Б. Бондаревський, B.C. Мухіна, С.Л. Рубінштейн вважають, що пізнавальний інтерес виступає:
як виборча спрямованість психічних процесів людини на об'єкти і явища навколишнього світу;
як тенденція, прагнення, потреба особистості займатися саме даною областю явищ, діяльністю, яка приносить задоволення;
як особливе, вибірково наповнене активними помислами, яскравими емоціями, вольовими устремліннями ставлення до навколишнього світу, його об'єктів, явищам, процесам.
Пізнавальний інтерес розглядається рядом авторів як потреба в знаннях, яка орієнтує людину в навколишній дійсності, що змушує його активно прагнути до пізнання, до пошуку способів і засобів задоволення наявної у нього спраги знань (Л.І. Божович, HA Менчинська, Г.І. Осипов, М.Н. Скаткін, Ю.В. Шаров).
На думку ряду авторів (Л.С. Виготський, В.В. Давидов, О. М. Леонтьєв, Ю.Н. Кулюткін, А.Б. Орлов, А.К. Маркова, С.л. Рубінштейн), пізнавальний інтерес - це мотив, що лежить в основі навчальної діяльності, що надає їй творчий, спрямований характер. [15]
В.А. Сластенина пізнавальний інтерес розглядається як внутрішня рушійна сила вчення, що виявляється в цілеспрямованому стані школяра, обумовленому знаннями, вміннями, досвідом творчої діяльності, що характеризується потребою в знаннях, готовністю до активного пізнання як діяльність, що приносить задоволення. [15]
Ш.А. Амонашвілі визначає пізнавальний інтерес як форму прагнень особистості, як спрямованість самостійного пошуку, осягнення секретів, вільного обговорення проблеми, рішення важких завдань, затвердження власної думки. [23]
З погляду С.Л. Рубінштейна, інтерес - це спрямованість помислів, думок; потреба - бажань, потягів. Потреба викликає бажання володіти предметом, інтерес - прагнення ознайомитися з ним. З насиченням потреба зникає, задоволення ж інтересу - стимул його подальшого вдосконалення і поглиблення. [23]
Самою первинною формою пізнавального інтересу є цікавість як реакція на зміну обстановки, на появу нового...