властивостей з єдино можливою для дитини реально займаної позиції. Дитині важко уявити, що його бачення світу не збігається з тим, як сприймають цей світ інші люди. Так, якщо попросити дитину подивитися на макет, на якому представлені три гори різної висоти, затуляють один одного, а потім запропонувати знайти малюнок, на якому гори зображені так, як їх бачить дитина, то він досить легко справляється з цією завданням. Але якщо попросити дитину вибрати малюнок, на якому зображені гори, так, як їх бачить людина, що дивиться з протилежної точки, то дитина вибирає малюнок, що відображає його власне бачення. У цьому віці дитині важко уявити собі, що може бути інша точка зору, що можна бачити по-різному [22].
Розвиток уваги, пам'яті, уяви. Навчальна діяльність вимагає розвитку вищих психічних функцій довільності уваги, пам'яті, уяви. Увага, пам'ять, уяву молодшого школяра вже набувають самостійність - дитина навчається володіти спеціальними діями, які дають можливість зосередитися на навчальній діяльності, зберегти в пам'яті побачене або почуте, уявити собі щось, що виходить за рамки сприйнятого раніше. Якщо в дошкільному віці ігрова діяльність сама сприяла кількісним змінам у розвитку довільності, то в молодшому шкільному віці навчальна діяльність вимагає від дитини присвоєння спеціальних дій, завдяки яким увагу, пам'ять, уяву набувають виражений довільний, навмисний характер [7]. Однак довільність пізнавальних процесів у дітей шести-семи, десяти-одинадцяти років виникає лише на піку вольового зусилля, коли дитина спеціально організує себе під напором обставин або за власним спонуканню. У звичайних обставинах йому ще дуже важко організувати свої психічні функції на рівні вищих досягнень людської психіки. p> Розвиток уваги. Пізнавальна активність дитини, спрямована на обстеження навколишнього світу, організує його увага на досліджуваних об'єктах досить довго, поки не висохне інтерес. Якщо шести - семирічна дитина зайнята важливою для нього грою, то він, не відволікаючись, може грати два, а то й три години. Так само довго він може бути зосереджений і на продуктивній діяльності (малюванні, конструюванні, виготовленні значимих для нього виробів). Однак такі результати зосередження уваги - наслідок інтересу до того, чим зайнятий дитина. Він же буде нудитися, відволікатися і почувати себе зовсім нещасним, якщо треба бути уважним у тій діяльності, яка йому байдужа або зовсім не подобається [29]. p> Молодший школяр до певної міри може і сам планувати свою діяльність. При цьому він словесно промовляє те, що він повинен і в якій послідовності буде виконувати ту чи іншу роботу. Планування, безумовно, організовує увагу дитини. І все-таки, хоча діти в початкових класах можуть довільно регулювати своє поводження, мимовільна увага переважає. Дітям важко зосередитися на одноманітною і малопривабливою для них діяльності або на діяльності цікавою, але вимагає розумової напруги. Відключення уваги рятує від перевтоми. Ця особливість уваги є однією з підстав для включення в заняття елементів гри і досить частої зміни форм діяльності. Діти молодшого шкільного віку, безумовно, здатні утримувати увагу на інтелектуальних задачах, але це вимагає колосальних зусиль волі й організації високої мотивації [21].
Розвиток пам'яті. У школі дитина встає перед необхідністю запам'ятовувати довільно. Навчальна діяльність неухильно вимагає від дитини запам'ятовування. Учитель дає дитині вказівки, яким чином можна запам'ятати і відтворити те, що слід вивчити. Разом з дітьми він обговорює зміст і обсяг матеріалу, розподіляє його на частини (за змістом, за труднощі запам'ятовування та ін), вчить контролювати процес запам'ятовування. Розуміння є необхідною умовою запам'ятовування - вчитель фіксує увагу дитини на необхідності розуміння, вчить дитину розуміти те, що він повинен запам'ятати, задає мотивацію стратегії запам'ятовування: збереження знань, навичок не тільки для вирішення шкільних завдань, але і для усього подальшого життя. p> Довільна пам'ять стає функцією, на яку спирається учбова діяльність, і дитина приходить до розуміння необхідності примусити працювати на себе свою пам'ять. Саме заучування і відтворення навчального матеріалу дозволяє дитині рефлексувати свої особисті психічні зміни в результаті занурення в учбову діяльність і на власні очі побачити, що В«вчити себеВ» - значить змінити самого себе в знаннях і в набутті здатності до довільних діям [28].
Розвиток уяви. У молодшому шкільному віці дитина у своїй уяві вже може створювати найрізноманітніші ситуації. Формуючись в ігрових заміщених одних предметів іншими, уява переходить і в інші види діяльності.
В умовах навчальної діяльності до уяви дитини пред'являють спеціальні вимоги, які спонукають його до довільних дій уяви. Учитель на уроці пропонує дітям уявити собі ситуацію, в якій відбуваються якісь перетворення предметів, образів, знаків. Ці навчальні...