ді перекладач прагне донести до людей, які читають мовою перекладу, зміст оригіналу, використовуючи природні граматичні та лексичні форми цільової мови. Він зосереджується на сенсі і усвідомлює той факт, що використовувані в оригіналі граматичні конструкції, лексичний вибір і сполучуваність слів придатні для передачі повідомлення на мову перекладу не більшою мірою, ніж скажімо орфографічні символи оригіналу. Повідомлення мовою перекладу має передаватися шляхом використання природних мовних форм цієї мови.
Ієронім, знаменитий творець латинського перекладу Біблії, відомого під назвою Вульгати, писав: "Я можу перекладати тільки те, що я перш зрозумів "[цитується за книгою: Schwarz 1955, с. 32]. Він усвідомлював, що для осмисленого перекладу необхідно точне розуміння сенсу. Знав про це і Мартін Лютер, церковний реформатор, автор німецького перекладу Біблії. Шварц резюмує погляди Лютера наступним чином: "Лютер усвідомлював, що дослівний переклад не може буквально відтворити форму і атмосферу оригіналу. У єврейського, грецького, латинського і німецького є свої особливості, які зобов'язують перекладача перемоделювати багато з ідіом і навіть риторичних прийомів "[Schwarz 1955, с. 205, 206]. Мартін Лютер писав: "Якби ангел розмовляв з Марією по-німецьки, він би використовував відповідну форму обігу; це, і ніяке інше слово і є найкращим перекладом, яке б вираз ні вживалося в оригіналі "[Schwarz 1955, с. 207]. p> Всі вищенаведені цитати і приклади вказують на першорядну значимість збереження сенсу в процесі перекладу. Форма важлива лише остільки, оскільки служить для передачі правильного сенсу. Таким чином, слід віддати перевагу той підхід до перекладу, який найбільш точним і природним чином переносить сенс з оригіналу в мову перекладу. Найкраще це робить ідіоматичний переклад. Ідіоматичний підхід до перекладу передбачає, що будь-яке слово оригіналу можна передати в перекладі різними способами, щоб якомога точніше виразити вихідний сенс оригіналу і вжити найбільш природне поєднання слів у даному контексті. Для адекватної і ясною передачі змісту оригіналу використовується природний порядок слів, словосполучень і пропозицій. Саме ідіоматичний підхід до перекладу зводить кількість неясностей і темних місць до мінімуму, використовує текстообразующіе і стилістичні властивості цільового мови найбільш природним чином. У результаті виходить ясний і зрозумілий переклад, так що навіть ті, хто раніше мало стикався або зовсім не стикався з християнством, мають можливість зрозуміти суть священного писання.
Іншою важливою проблемою на шляху перекладу є багатозначність вживаних слів і понять. Для того, щоб розпізнати і передати вірне значення, необхідне ретельне вивчення всіх можливих значень і асоціативних зв'язків між ними.
1.2 Асоціативні відносини між значеннями
Перш ніж аналізувати елементи семантичної структури певного слова, необхідно з'ясувати, чи є це слово багатозначним. Вживання слова ...
