лінгвізм як про знання двох мов, Швейцер А.Д. конкретизує, що за перший мову звичайно приймається рідний, за 2-й - неспоріднених, але широко вживається тієї чи іншої етнічної спільністю. При цьому ступінь володіння двома мовами може бути різною: володіння усним розмовним чи письмовим літературним або обома формами. У. Вайнрайх називає двомовністю практику поперемінного користування двома мовами, а В.Ю. Розенцвейг уточнює: "Під двомовністю зазвичай розуміється володіння двома мовами і регулярне переключення з одного на інший залежно від ситуації спілкування". p align="justify"> Згідно Короткому етнологічні словником, білінгвізм - функціонування двох мов для обслуговування потреб етнічного колективу та його окремих членів; відрізняється від простого знання ще однієї мови нарівні з рідним і припускає можливість користуватися різними мовами в різних життєвих ситуаціях. А інший словник визначає двомовність, білінгвізм як володіння двома різними мовами або діалектами однієї мови в ступені, достатньої для спілкування. При цьому підкреслюється, що поняття "двомовність" має два аспекти - психологічний та соціальний. Двомовність може характеризувати кожної окремої людини (психологічний аспект) або може мати місце масове або групове двомовність (соціальний аспект). Двомовність у вузькому сенсі - однаково досконале володіння двома мовами, в широкому сенсі - відносне володіння другою мовою, вміння ним користуватися в певних сферах спілкування. Всі наведені вище визначення вірні і в той же самий час суперечать один одному. p align="justify"> Провівши аналіз літератури з теми двомовності, можна виділити кілька підходів до визначення поняття білінгвізм, які умовно позначимо як соціолінгвістичний (з позиції соціальної взаємодії мовних спільнот) і лінгвістичний, що складається у свою чергу з когнітивного (з точки зору володіння мовами) і функціонального (з точки зору функції мов) підходів. p align="justify"> Соціолінгвістичний підхід розглядає білінгвізм як співіснування двох мов у рамках одного і того ж мовного колективу, що використовує ці мови у відповідних комунікативних сферах залежно від соціальної ситуації та інших параметрів комунікативного акту. У дослідженнях останнього часу, витриманих у руслі социолингвистического підходу, двомовність розглядається як суспільний феномен у ряді інших соціальних явищ. Так, А.П. Майоров розуміє двомовність як В«співіснування, взаємодію і взаємовплив двох різних мов в єдиному білінгвістичний комунікативному просторі в певну історичну епоху в багатонаціональній державіВ». Білінгвістичний комунікативний простір розглядається як складова частина соціального середовища, яка робить вирішальний вплив на формування і розвиток особистості. p align="justify"> Під впливом мов розуміються всілякі різновиди взаємовпливу, взаємопроникнення двох і більше мов і діалектів, запозичення яким-небудь однією мовою різних мовних фактів з інших мов, а також результати контактування мов у різні періоди. В«ПоняттяВ« двомовність В»...
