іВ« взаємовплив мов В»значною мірою співвідносні, бо одне з них зазвичай передбачає інше. Двомовність виступає не тільки як посредствующее ланка в ході взаємовпливу мов, але і як основна, найбільш активна і всеосяжна форма дотику мов, бо двомовність - власне процес контактування мов В». p align="justify"> Зупинимося на лінгвістичному (когнітивному і функціональному) підході до визначення білінгвізму. Для розуміння білінгвізму в руслі когнітивного підходу важливим є визначення білінгви, дане Н.В. Імедадзе: це В«людина, що володіє (на тому чи іншому рівні) двома мовами, тобто індивід, який використовує дві мовні системи для спілкування саме з метою спілкування, тобто коли свідомість направлено на зміст висловлення, а форма є засобом В». p align="justify"> У рамках означеного підходу зустрічаються як досить жорсткі визначення білінгвізму, що пред'являють дуже високі, іноді відірвані від реальності, вимоги до рівня володіння мовами, так і ліберальні, що зводять спектр таких вимог до мінімуму. p align="justify"> Типовим прикладом жорстких трактувань, що зустрічаються в зарубіжній літературі, є визначення L. Bloomfield, який розглядає білінгвізм як володіння двома мовами на рівні рідної (Native like control of two languages), тобто передбачається рівноправне володіння В«досконалоВ» двома мовами. Співзвучними цьому визначенню є міркування вітчизняного дослідника В.А. Аврорина про те, що В«двомовністю слід визнати приблизно однаково вільне володіння двома мовами. Інакше кажучи, двомовність починається тоді, коли ступінь знання другої мови наближається впритул до ступеня знання першого В». p align="justify"> Такі трактування представляються нам досить вразливими, оскільки, по-перше, абсолютна досконалість в знанні мов зустрічається дуже рідко, а, по-друге, Bloomfield не враховує того факту, що досконале знання другої мови (на рівні рідного) обмежується часто певними аспектами (наприклад, усне мовлення, аудіювання, граматика, читання і т.д.) і тому не піддається цілісної оцінки. Крім того, ми згодні з Н.В. Імедадзе, який вважає, що таке визначення цього терміна В«призвело б до невиправданого звуження цього поняття, до надзвичайно рідкісної і загрозливою багатьма психологічними труднощами форми - повне функціональне рівність мов ставить під питання органічний зв'язок мови і когнітивних процесів; повне розмежування функцій може призвести до роздвоєння особистості В». p align="justify"> До числа ліберальних можна віднести погляди J. MacNamara, зараховує до білінгви будь-якого суб'єкта, який володіє мінімальної компетентністю в одному з чотирьох аспектів мови - аудіюванні, говорінні, читанні, письмі. p align="justify"> Більш зважені позиції ми виявили у визначеннях білінгвізму, витриманих у руслі функціонального підходу. Так, Mackey розглядав білінгвізм як В«альтернативне використання двох або більше мов одним і тим же індивідомВ». При цьому він дає характеристику двомовності за наступними показниками:
