улює кілька принципів, яких необхідно дотримуватися при вивченні будь-якої іноземної мови і які, на наш погляд, дуже важливі в процесі формування лінгвістичної компетенції в цілому і граматичної компетенції зокрема. Ці принципи стосуються регулярності занять, необхідності заучувати новий матеріал у контексті, максимально частого підключення перекладної діяльності до процесу оволодіння іноземною мовою, необхідності приділяти увагу всім мовним аспектам одночасно, відсутність боязні робити помилки в мові і впевненості в успіху і власних силах. В цілому результативність процесу вивчення іноземної мови автор висловлює наступним рівнянням: (витрачений час + МОТИВАЦІЯ): стиснення=РЕЗУЛЬТАТ. Він горе викликано острахом помилитися або труднощами у зв'язку з «відривом від рідної мови» [4].
До нетрадиційних (альтернативних) методам навчання в контексті вузівської освіти відносяться тренінги, метод аналізу конкретних ситуацій, проблемне навчання, метод проектів, навчальна дискусія і інші методи активного та інтерактивного навчання [3, 221].
Специфіка перекладацької діяльності та сучасні вимоги, що пред'являються до професійних перекладачів, обумовлюють і специфіку процесу підготовки майбутніх перекладачів. Формування граматичної компетенції, на наш погляд, має протікати не тільки в рамках практичного курсу іноземної мови, а й на заняттях з практики перекладу. Розвиток граматичної компетенції, вміння виявляти всі смисли, закладені в граматичної конструкції, здатність породжувати грамотні, відповідні мовним і мовним нормам висловлювання, природно звучать на переводящем мовою в конкретній комунікативній ситуації, є обов'язковими і невід'ємними атрибутами кваліфікованого перекладача.
В рамках практичного курсу перекладу формується здатність студентів підібрати максимальне число варіантів перекладу для передачі інваріантного сенсу і вибрати найбільш прийнятний варіант з урахуванням специфіки оригіналу, комунікативної ситуації, комунікативної інтенції і цілі перекладацької діяльності. Крім цього на заняттях з практичного курсу перекладу у студентів формується і розвивається вміння аналізувати різні варіанти перекладу з точки зору їх найменших семантичних і функціональних відмінностей. При цьому пошук не повинен обмежуватися підбором граматичних і синтаксичних структур, загальних для даної пари мов, а повинен включати роботу з підбору конструкцій, природно звучать і часто вживаних на переводящем мовою.
Посібники з граматики та практичного курсу перекладу для студентів перекладацьких спеціальностей повинні бути методично організовані в одному ключі, в рамках одного підходу і повинні містити перехресні посилання й відсилання до того граматичному матеріалу, який зустрівся в перекладному тексті (фрагменті тексту). Навчальні посібники повинні враховувати специфіку навчання перекладачів, сприятиме формуванню та розвитку ключових перекладацьких компетенцій та розвитку здатності вільного оперування мовою на професійному рівні.
В основі розроблюваного на кафедрі іноземних мов УрФУ навчального посібника, що містить комплекс вправ з практичної граматики для студентів перекладацьких спеціальностей, лежить комунікативно-функціональний підхід. Під комунікативно-функціональним підходом ми розуміємо вивчення граматичних явищ не як форм і структур, а як засобів вираження певних комунікативних інтенцій, певних думок, емоцій і відносин у певній ситуації комунікації. «Цей підхід передбачає відтворення на занятт...
