шокласниками майбутньої професії: принцип свідомості, принцип активності, принцип відповідності обраної професії інтересам, схильностями, здібностями особистості й водночас потребам суспільства в кадрах, принцип розвитку. Однією з основних проблем профорієнтації в школі є відсутність індивідуального, диференційованого підходу до особистості що вибирає професію, а також переважання словесних методів при відсутності практичних.
. Форми і методи шкільної профорієнтації
Профорієнтаційна робота увазі декілька напрямків діяльності:
. Організаційно-методична робота:
діяльність координаторів з профорієнтаційної роботи з учнями;
методична допомога вчителям у добірці матеріалів і діагностичних карт.
. Робота з учнями:
комплекс профорієнтаційних послуг у вигляді профдіагностичних заходів, занять та тренінгів з планування кар'єри;
консультації з вибору профілю навчання (індивідуальні, групові), анкетування;
організація та проведення екскурсій (в установи професійної освіти, на підприємства);
зустрічі з представниками підприємств, установ професійної освіти.
. Робота з батьками:
проведення батьківських зборів (загальношкільних, класних);
лекторії;
індивідуальні бесіди;
анкетування;
організація та проведення профорієнтаційної роботи;
керівництво гуртками, спортивними секціями, художніми студіями, учнівськими театрами, громадськими учнівськими організаціями;
допомогу в організації професійних проб старшокласників на підприємствах;
допомогу в організації тимчасового працевлаштування навчаються в канікулярний час;
участь у роботі батьківських комітетів, Ради школи та інших громадських формувань школи.
Профорієнтаційна робота в навчальному процесі реалізується через такі форми: спеціальний курс за вибором професії; урок; факультативи; предметні гуртки; наукове товариство учнів; олімпіади, конкурси; тематичні вечори; робота груп консультантів з предметів; тематичні газети з предметів.
До сучасних форм і методів профорієнтаційної роботи, можна віднести наступні:
впровадження в навчальний процес програм з професійного самовизначення, наприклад таких як: «Я і моя майбутня професія», «Ти і твоя професійна кар'єра», «Твій вибір», «Твоя майбутня професія», «Пропуск в професію »,« Шлях в професіоналізм »,« Основи професійного вибору »і т.д.;
розробка диференційованих (індивідуалізованих) програм з профорієнтації;
організація елективних курсів і курсів за вибором в освітніх установах;
курс лекцій для випускників та їх батьків про професійному просуванні та розвитку; а також курс лекцій з ряду затребуваних ринкових професій - менеджменту, маркетингу, рекламі;
психологічні консультації для старшокласників та їх батьків з вибору професійної сфери та визначенню індивідуальної траєкторії професійного та особистісного розвитку.
У профорієнтаційній роботі зі школярами доречно використовувати активізують методи. Активізують методики спрямовані на формування суб'єкта професійного самовизначення та передбачають не тільки формування у консультованого підлітка інтересу (мотивації) до розгляду своїх проблем, але й озброєння його доступним і зрозумілим засобом для планування, коригування та реалізації своїх професійних перспектив [4, с. 17].
. Профорієнтаційні гри з класом - розраховані на реальниеусловія роботи в школі: багато ігри проводяться в рамках уроку; припускають роботу з цілим класом; проводяться одним провідним; припускають високу динаміку роботи.
. Ігрові профорієнтаційні вправи (за процедурою близькі до терапевтичним вправам і розраховані на роботу з підгрупою);
. Карткові профконсультаційні методики;
а) інформаційно-пошукові системи - ІПС («профессьянси», що зовні нагадують розкладання «пасьянсів», коли зі спеціальних карток на столі шикуються образи найбільш привабливих професій);
б) ігрові карткові методики, призначені не для вибору професії, а для моделювання життєвого шляху, де клієнт, долаючи за спеціальними правилами різні ігрові труднощі, часто моделюють реальні труднощі життя, повинен досягти своїх життєвих і професійних цілей.
. Настільні карткові ігри були розроблені з урахуванням інтересу підлітків до настільних ігор. Спочатку ...