цьому віці особливо важливо забезпечити дитину різними дидактичними розвиваючими іграми.
Навчальна діяльність у початкових класах, насамперед, стимулює розвиток психологічних процесів, безпосереднього пізнання, навколишнього світу - відчуттів і сприймань.
Молодший школяр з живою цікавістю сприймає навколишнє життя, яке щодня розкриває перед ним щось нове. Розвиток сприйняття не відбувається само собою, тут дуже велика роль вчителя, який повсякденно виховує вміння не просто дивитися, а й розглядати, не просто слухати, а й прислухатися, вчить виявляти суттєві ознаки і властивості предметів і явищ, вказує, на що слід звернути увагу , привчає дітей планомірно і систематично аналізувати сприймаються об'єкти.
Дуже великі зміни в процесі навчання зазнає мислення молодшого школяра. Розвиток творчого мислення призводить до якісної перебудови сприйняття і пам'яті, до перетворення їх у довільні, регульовані процеси. Важливо правильно впливати на процес розвитку, оскільки довгий час вважалося, що мислення дитини - це як би недорозвинене мислення дорослого, що дитина з віком більше дізнається, розумнішає, стає кмітливим. А зараз у психологів не викликає сумніву той факт, що мислення дитини якісно відрізняється від мислення дорослого, і що розвивати мислення можливо, тільки спираючись на знання особливостей кожного віку. Мислення дитини проявляється дуже рано, у всіх тих випадках, коли перед дитиною виникає деяка задача. Завдання це може виникнути стихійно (придумати цікаву гру), а може бути запропонована дорослим спеціально для розвитку мислення дитини.
Дослідження дитячої творчості дозволяють виділити як мінімум 3 стадії розвитку творчого мислення: наочно-дієве, причинне і евристичне. Наочно-дієве мислення народжується з дії в молодшому і ранньому віці. У процесі розвитку наочно-дієвого мислення у дитини формується здатність виділяти в предметі не просто його зовнішні властивості, а саме ті, які необхідні для вирішення завдання. Ця здатність розвивається протягом усього життя і є абсолютно необхідною для вирішення будь-яких, самих складних завдань.
Розвиток причинного мислення у дітей починається з усвідомлення наслідків своїх дій. До кінця початкової школи спостерігається сплеск дослідницької активності.
Дослідницька активність дітей на етапі причинного мислення характеризується двома якостями: зростанням самостійності розумової діяльності і зростанням критичності мислення [12, с.18].
Завдяки самостійності дитина навчається керувати своїм мисленням; ставити дослідницькі цілі, висувати гіпотези причинно-наслідкових залежностей, розглядати відомі йому факти з позицій висунутих гіпотез. Ці здібності, без сумніву, є основними передумовами творчості на етапі причинного мислення.
Критичність мислення виявляється в тому, що діти починають оцінювати свою і чужу діяльність з точки зору законів і правил природи і суспільства.
Оскільки у міру дорослішання діти стикаються з великою кількістю ситуацій, коли неможливо виділити одну причину події, то в цих випадках причинне мислення виявиться недостатнім. Виникає необхідність у попередній оцінці ситуацій та виборі серед безлічі варіантів і великої кількості фактів таких, які мають суттєвий вплив на хід подій. Вибір при цьому здійснюється з опорою на ряд критеріїв, які дозволяють звузити «зону пошуку», зробити його більш скороченим, виборчим. Мислення, яке, спираючись на критерії виборчого пошуку, дозволяє вирішувати складні, проблемні ситуації, називають евристичним [12]. Воно формується орієнтовно до 12-14 років.
Таким чином, поступово формуючи всі види мислення з розвитком у дитини творчого підходу до будь-якої поставленої задачі, ми можемо дати йому можливість для того, щоб він виріс мислячої і творчою особистістю.
Так само одним з найважливіших умов формування дитини молодшого шкільного віку є творча уява. Справжнє засвоєння будь-якого навчального предмета неможливо без активної діяльності уяви, без уміння уявити, уявити те, про що пишеться в підручнику, про що говорить учитель, без уміння оперувати наочними образами. У процесі розвитку уяви в молодшому шкільному віці вдосконалюється відтворює уяву, пов'язане з поданням раніше сприйнятого або створення образів відповідно до даним описом, схемою, малюнком і т.д. Творча уява як створення нових образів, що з перетворенням, переробкою вражень минулого досвіду, з'єднанням їх у нові сполучення, комбінації, також отримують подальший розвиток.
Гра та навчання - дві різні діяльності, між ними є якісні відмінності. Справедливо помічено ще Н.К.Крупской, що «школа відводить замало місця грі, відразу нав'язуючи дитині підхід до будь-якої діяльності методами дорослої людини. Вона недооцінює організаційну роль ...