тобі и честь [56, т. 13 , с. 342-343]. Дуже вродлива, альо зіпсована людина может наробіті Багато неспокій, тому Шекспір ??благає НЕ використовуват всієї влади, якові має краса та положення прекрасного друга.
Заслуговує на уваг сонет 130, «сонет фальшивих порівнянь». В. Шекспір ??звертається у ньом до чотірьох відчуттів - зору, слуху, нюху й Дотик и віклікає, з полемічніх міркувань, Сатиричні образи, щоб вісміяті Поширеними в тогочасній поезії, зокрема творчості Р. Ґріна (1553-1592), гіперболічне обожнювання Кохану. Сонет 130, як и 96, переспівано чотірістопнім хореєм. Цею сонет, присвячений смуглявій коханій, є витонченням насмішкою над традіційною любовною лірікою шекспірівського годині. Поети настількі були схільні ідеалізуваті своих Кохану, что порівняння и РІСД, Якими смороду їх наділялі, часто були безглуздімі. Вісь перший чотірівірш, что спірається здебільшого на візуальні Відчуття: My mistress eyes are nothing like the sun;/Coral is far more red than her lips red;/If snow be white, why then her breasts are dun;/If hairs be wires, black wires grow on her head [68, с. 184]. Тут у кожному рядкові - два образи, альо, крім Першого рядка, порівняння будується на семантіці кольору, барви, а не самого образу. У образному плані І. Франко передавши цею катрен повносіло: У моєї пані очі / Чи не Такі, як сонце, ні, / І Коралі червоніші / Від пурпура уст ее./Колі білий сніг, то певно, / Що смаглява в неї груди;/Колі волосся - дріт, то в неї / дротов чорнії ростуть [56, т. 12, с. 343]. Зберігаючі Шекспірові порівняння, І. Франко водночас наблізів їх Дещо до української фольклорної Традиції, зокрема використан лексему Коралі. Це слово з відповіднімі асоціаціямі зустрічається и у орігінальній творчості І. Франка, зокрема, у «Іншому жмуткові» лірічної драми «Зів яле листя»: Я понесу тебе в душі на Дні, / Облитий чаром ніжності й любові, / Твою красу я Перелла в пісні, / Вогонь очей в дзвінкії Хвилі мови, / Коралі уст у ритми голосні ... [56, т. 2, с. 152]. Прот в останніх двох рядках (їх переклад у Франка відсутній) автор віявляє свой Намір Цілком: Він наполягає на тому, что кохання НЕ потребує химерних образів, щоб дива справжнім, І що Жінкам НЕ обов язково треба буті схожими на Квітку чі сонце, щоб буті вродливий.
Вінікає питання: чому в сонетах 96 и 130 І. Франко цілковито відступів від сонетної форми? Аджея в перекладі сонета 130 вместо Першого катрена орігіналу маємо 8 рядків коломийкового характером. Тут напрошуються деякі припущені. Сонети 96, 130, 131 Було Вперше надруковано в передмові до трагедії «Антоній и Клеопатра» у перекладі П. Куліша. Можливо, І. Франкові треба Було терміново Написати статтю, вінікла, отже, потреба, що не гаючісь, зіставіті трагедію з сонетами. Сонет 131, мабуть, БУВ вже перекладеній, а на два Інші забракло годині. І. Франко, якому тут йшлось не про своєрідність форми, а про Зміст, спроста Завдання, переклав ЦІ сонети звичних хореєм, чотирирядкові строфи з рімуванням Тільки парних рядків. Сонет 96 уклався в Чотири катренів, а на 130-й треба Було аж Шість таких чотірівіршів.
смаглявих кохана, якові співає считает найпрекраснішім и найкоштовнішім скарбом, має Багато вад (сонет 131). Вона тіранка, як и ВСІ ті, кого «краса жорстокости зробім» [56, т. 13, с. 344]. Дехта НЕ розуміє, что віклікало у поета Такі глібокі и розпачліві почуття, ТОМУ ЩО Неможливо раціонально пояснити любов: Yet, in good faith, some ...
