Важливим етапом цього процесу стали асиміляція ідей системного підходу, розробка різних моделей організації, як системи - не тільки функціонуючої, але й такої, яка розвивається, на основі яких формується новий підхід у кадровому менеджменті - управлінні людськими ресурсами. p align="justify"> У сучасній теорії і практиці управління персоналом на фірмах індустріально розвинених країн домінують два діаметрально протилежних підходи - американський і японський.
Американський - передбачає початкове визначення професійно-кваліфікаційної моделі В«посадиВ» і В«підтягуванняВ» до найбільш відповідних працівникам за схемою В«посада - працівникВ». Особливостями системи управління в американських фірмах є наступне: персонал розглядається як основне джерело підвищення ефективності виробництва; йому надається певна автономія; підбір здійснюється за такими критеріями, як освіта, практичний досвід роботи, психологічна сумісність, уміння працювати в колективі; орієнтація на вузьку спеціалізацію менеджерів, інженерів , учених.
Американські менеджери традиційно орієнтовані на індивідуальні цінності і результати. Вся управлінська діяльність в американських компаніях грунтується на механізмі індивідуальної відповідальності, оцінці індивідуальних результатів, розробки кількісних виражень цілей, які мають короткотерміновий характер. Управлінські рішення, як правило, приймають конкретні особи і несуть відповідальність за їх реалізацію. p align="justify"> Характерними умовами праці є:
зменшення обсягів роботи в центральних службах і скорочення адміністративного апарату;
більш широкий перелік професій і посадових інструкцій;
перехід на гнучкі форми оплати праці;
об'єднання інженерів, вчених і виробничників у наскрізні колективи - проектно-цільові групи. Традиційно в індустріальних країнах, Канаді, США, як малі, так і великі підприємства дотримуються відкритої політики В«вхід - вихідВ», при якій процедура підбору кадрів проста, тому робітника можна звільнити або перемістити, якщо це потрібно фірмі. p align="justify"> Японська модель передбачає початкове вивчення сильних і слабких сторін особистості працівника і підбір для нього відповідного робочого місця (система В«працівник - посадаВ»).
У японській моделі характерна орієнтація на:
довгу перспективу роботи на одному підприємстві;
якість освіти й особистий потенціал робітника;
оплата праці визначається комплексно, з урахуванням віку, стажу роботи, освіти і здібностей до виконання поставленого завдання;
участь працівників у профспілках, що створюються в межах організації, а не галузі.
Основними принципами управління персоналом є:
переплетення інтересів і сфер життєдіяльності фірми і працівників; <...
