аному предмету. Людина робить різні орієнтовні дослідницькі дії, які служать формою практичної перевірки зорового образу, що виникає на основі безпосереднього впливу предмета на відповідний орган почуттів. [7,8]
Дітям-дошкільнятам важко правильно сприймати картинку. Адже навіть найпростіша картинка, що включає в себе зображення хоча б двох предметів, дає їх в якихось просторових зв'язках. Осмислення цих зв'язків необхідно, щоб розкрити взаємини між частинами картинки здавна використовувалася для визначення загального розумового розвитку дитини. Так, А. Біне ввів це завдання в складену ним вимірювальну «скелю розуму». При цьому він, а потім В. Штерн встановили, що існують три рівня (стадії) сприйняття дитиною картинки. Перша - стадія перерахування (або, по Штерна, предметна), характерна для дітей від 2 до 5 років; друга - стадія опису (або дії), яка триває від 6 до 9-10 років; третя - стадія тлумачення (або відносин), характерна для дітей після 9-10 років. Намічені А. Біне і В. Штерном стадії дозволили розкрити еволюцію процесу сприйняття дитиною складного об'єкта - картини і побачити, що діти в процесі розумового розвитку переходять від фрагментарного сприйняття, тобто впізнавання окремих предметів, ніяк між собою не пов'язаних, до виявлення спочатку їх функціонал?? них зв'язків (що людина і робить), а потім і до розкриття більш глибоких відносин між предметами і явищами: причин, зв'язків, обставин, цілей.
На самому вищому рівні діти витлумачують картинку, привносячи свій досвід, свої судження в те, що зображено. Вони розкривають внутрішні зв'язки між предметами шляхом осмислення всієї зображеної на зображенні ситуації. Проте перехід до цього вищого рівня розуміння ніяк не можна пояснити віковим дозріванням, як це стверджували А. Біне і В. Штерн. Дослідження (Г.Т. Овсепян, С.Л. Рубінштейн, А.Ф. Яковлічева, А.А. Люблінська, Т.А. Кондратович) показали, що особливості опису дитиною картинки залежать, насамперед, від її змісту, знайомого або мало знайомого дитині, від структури картини, динамічності або статичності сюжету. [9]
Величезне значення має сам питання, з яким дорослий звертається до дитини. Запитуючи дітей про те, що вони бачать на картинці, вихователь орієнтує дитини на перерахування будь-яких предметів (важливих і другорядних) і в будь-якому порядку. Питання: «Що роблять тут на картинці?» - Спонукає дитину до розкриття зв'язків функціональних, тобто дії. Коли дітей просять розповісти про події, зображених на картинці, дитина намагається зрозуміти зображене. Він піднімається на рівень тлумачення. Таким чином, один і той же дитина під час експерименту може в один день показати всі три стадії сприйняття картинки. [2]
1. Різні розповіді дітей по картинці свідчать про різній глибині розуміння дитиною зображеного.
2. Постановкою питання (або декількох питань) вихователь підводить дитину до аналізу того, що зображено на картинці, і до встановлення різних видимих ??і передбачуваних зв'язків між предметами. Серед цих зв'язків першорядне значення мають зв'язку просторові: місцеположення предметів, пози людей і т. П. Через просторові зв'язки розкриваються зв'язку логічні, що існують між предметами, що дає дитині можливість сприйняти картинку як ціле. Зазвичай найбільш акцентованим, т. Е. Сильним, компонентом картинки є людина, зображена в дії (А. Ф. Яковлічева, А. С. Золотнякова, Є. С. Решко). При цьому у разі неясності положення фігури людини в просторі або її смисловий невиразності опорним стає предмет дії, особливо якщо цей предмет добре знайомий дитині. Вловивши ядро ??сюжетної картини, діти старшого дошкільного віку виокремлює експресію людини, виражену мімікою, жестами, позою; потім вони виділяють одяг, окремі деталі.
У процесі сприйняття такого складного об'єкта, яким є сюжетна картина, виразно виступають діалектичні відносини частин і цілого, аналізу та синтезу, споглядання і мислення.
Спрямованість дітей на розуміння сенсу зображеного позначається й у збільшенні тривалості розглядання картинки дітьми більш старшого віку (Н. Л. Агеносова).
. Для розуміння змісту сприйманої картинки величезну роль грає її назва, виражене одним-двома словами. Будучи узагальненої формулюванням основної ідеї картини, т. Е. Синтезом високого рівня, назва повертає дитину знову до більш детального її розгляду (т. Е. Поглибленому аналізу). Такий розумову працю забезпечує тривале збереження сформованого образу і його подальше використання дитиною в різних видах його практичної і розумової діяльності.
. Організоване розглядання картин є форма вправи в спостереженні. Дитина вчиться послідовно, цілеспрямовано, а значить, вибірково сприймати не тільки картини, а й явища навколишнього його життя, виділяти їх істотні ознаки та зв'язку. Завершуючи таке цілеспрямоване спосте...