о соціальні контакти з оточуючими, оцінка вчинків навколишніми стає важливим елементом поведінки дошкільника і впливає як на характер його почуттів, так і на емоційну мотивацію його дій. У процесі розвитку продуктивних видів діяльності у дошкільника удосконалюються сприйняття, увага, уява, мислення, розширюються його уявлення про навколишній світ, він пізнає свої можливості. Спільна продуктивна діяльність дітей сприяє їх емоційному, вольовому, мовному розвитку, розвитку їх здібностей. [3, с.90-91].
А.В. Запорожець і Я.З. Неверович показали у своїх дослідженнях [13], що при переході дитини до дошкільного віку відбуваються зміни емоційних процесів, що здійснюють регуляцію його діяльності: «По - перше, відбуваються зміна змісту афектів (емоцій) виражається в першу чергу у виникненні особливих форм співпереживання, співчуття іншим людям, заради яких здійснюються дії. По -друге, в міру ускладнення діяльності змінюється місце емоцій в тимчасовій структурі діяльності, і вони починають передбачати хід виконання розв'язуваної задачі »[13, с.65].
У ході онтогенезу змінюється структура емоційних процесів: Емоції стають розумними raquo ;, інтеллектуалізіруются, а пізнавальні процеси набувають афективний характер, збагачуються почуттям. [29, с.255]
У дошкільному віці розвиток спілкування з дорослими і однолітками, поява форм колективної діяльності і, головним чином, сюжетно-рольової гри призводять до подальшого розвитку симпатії, співчуття, формуванню товариства. Інтенсивно розвиваються вищі почуття: моральні, естетичні, пізнавальні [3, с. 98].
Джерелом гуманних почуттів виступають взаємини з близькими людьми. Практичне оволодіння нормами поведінки є джерелом розвитку моральних почуттів. Переживання тепер викликаються громадської санкцією, думкою дитячого суспільства. Досвід таких переживань узагальнюється у формі моральних емоцій. Якщо молодші дошкільнята дають оцінку вчинку з точки зору його безпосереднього значення для оточуючих людей, то старші - узагальнену. У цьому віці моральні оцінки вчинків із зовнішніх вимог стають власними оцінками дитини і включаються в переживання ним відносин до певних вчинків або дій.
Важливу роль у розвитку емоцій відіграє розвиток особливих форм соціальної орієнтації, активної уваги до інших людей, що є необхідною умовою виникнення співпереживання. Співпереживання однолітка в чому залежить від ситуації і позиції дитини. В умовах гострого особистого суперництва емоції захльостують дошкільника, різко зростає кількість негативних експресій на адресу ровесника. Найбільш яскраві позитивні емоції дитина відчуває в ситуації порівняння себе з позитивним героєм, активно йому співпереживаючи. Симпатія у дошкільника стає більш дієвою, проявляючись як бажання допомогти, поспівчувати, поділитися. Симпатія і співчуття спонукають дитину до скоєння перший моральних вчинків. [29, с.255-256]
У старшому дошкільному віці діяльність аналізаторів, розвиток уявлень, уяви, пам'яті, мислення й мови в комплексі призводять до формування чуттєвого етапу пізнання світу.
У формуванні самооцінки в дошкільному віці дитина досягає етапу, коли він здатний до самооцінці не тільки вчинків, але й різного роду емоційних станів, а також здатний до самосвідомості, тобто здатності осмислювати і оцінювати власну внутрішню жизнь. [3, с. 23]
Сприяє розвитку емоційно - вольової сфери дошкільників активізація уяви. Уява - це найважливіша вища психічна функція, яка лежить в основі успішності всіх видів діяльності людини. Сензитивний період для розвитку уяви - саме старший дошкільний вік. Можна сказати, що емоції є фундаментом уяви, тому без багатого емоційного реагування на ситуації і реальний навколишній світ неможливо придумати новий. [29, с.172]. Вікові і індивідуально-типові особливості нервової системи не є незалежними, окремо діючими факторами, їх тісний взаємозв'язок приводить в деяких випадках до посилення, або «додаванню», вікових та типологічних особливостей. Своєрідне поєднання вікових та індивідуально-типових особливостей становитиме основу для можливостей розвитку психіки у певних напрямках, а тим самим для розвитку емоційно - вольової сфери [29, с.260].
У період дошкільного віку психічні функції характеризуються не тільки найбільшою інтенсивністю розвитку, а й найбільшою вразливістю і нестійкістю по відношенню до різних шкідливих впливів.
Емоційна нестійкість дитини в дошкільному віці заважає його спілкуванню, формуванню нормальних відносин в дитячому співтоваристві, відношенню з дорослими: може провокувати патологічну боязкість, сором'язливість, некомунікабельність або, навпаки, агресивність, неадекватність реакцій, постійну збудливість нервових процесів- все це обтяжує фактори розвитку дитини не тільки психологічного, а й моральног...