="justify"> У XVII ст. підсілюється конфронтація между Польщею та Россией за Вплив на Україну. Одночасно практично пріпіняються переклади українською мовою. После Приєднання України до Московского Царства мовна ситуация на территории країни в цілому та розвиток перекладу зокрема ускладнюваліся обертав свої факторів: 1) відсутністю державної самостійності України; 2) сусідством російської мови, что мала статус імперської; 3) запретили політікою у відношенні друкування книг українською мовою, что активно проводить з качана XVIII ст. [19, с. 267].
Протяг XVII-XVIII ст. український читач познайомівся у Переклади з Деяк літературними творами італійського Відродження. Йдеться передусім про Новел Боккаччо «Танкред, Сігізмунд и Гвіскард», уривок з поеми Тассо «Звільненій Єрусалим» (1 580) i десять пісень Із цієї поеми. ЦІ тексти, перекладені зокрема викладачем Киевськой Академии Л. Горка (уривок Із «Звільненого Єрусалима»), відтворюють польські Версії, чім пояснюється наявність у них полонізмів. Іноді смороду є й достатньо далекими від італійськіх орігіналів унаслідок вилучення Ідей та сюжетів, что суперечілі естетичним Смакуй епохи. Отже, так звань прікрашальній переклад, відомій у Европе доби класицизму, що не омінув и України [19, с. 271].
Античний спадок досяг українських земель Завдяк творчості Григорія Сковороди (1722-1794), філософа, педагога и поєта, Який Зробив Значний внесок и розвиток перекладу в Україні ХVIII ст. ВІН переклав твори Горація, Вергілія, Овідія, Ціцерона, Плутарха, а такоже твори неолатінськіх поетів, зокрема французького гуманіста М.А. Мюре (Мурі) [19, с. 273].
поправоч Виданих ще за Петра І імператорські ухва, Які заборонялі использование української мови для перекладу и Публікації книг, у XVIII ст. процес Освоєння іноземної літератури нашою мовою НЕ пріпіняється. Щоправда, перевага віддається НЕ власне переклад, а переспівам, Які Важко відрізніті від творів национальной літератури-сприймача. Яскрава прикладом такого травестійного твору за мотивами Вергілієвої «Енеїди» стала «Енеїда» І. П. Котляревського, что з явилася напрікінці XVIII ст. То був перший літературний текст, написань сучасности українською мовою. Феномен «переодягання у Власні шати» інш?? мовного творить не БУВ суто Українським, и МАВ місце в багатьох європейськіх літературах. Прігадаймо тут різномовні (іспанську, французьку, англійську, російську) Версії відомого твору під Назв «Дон Хуан/Дон Жуан» [10, с. 357].
Чи не зважаючі на перенесення центру слів янської культури до Москви, в Україні все ж перекладав твори ї надалі. У XV ст. з являються Нові редакции Деяк книг Старого Завіту, а такоже Євангелія. Першів ПЕРЕКЛАД українською мовою вважається «Пересопницьке Євангеліє», виданє между тисячі п'ятсот п'ятьдесят-шість и 1561 рр. Такоже пошірюваліся «духовні повісті» - непрямі переклади або адаптації латинськи творів про королів-магнатів и страждань Христа, здійснені з польських версій. Поступово паралельно почінають з являтися приклада прямого перекладу з латинської мови. Є такоже Підстави Говорити про Існування письмовий та усного дипломатичного перекладу в тогочасній українській державі. Заснування митрополитом Петром Могилою Киевськой Академии в 1632 р. дало великий Поштовх перекладацькій ДІЯЛЬНОСТІ в Україні, Головним чином у Галузі науки.
.3 Національно-культурне відродження ХІХ ст. и переклад
У ХІХ ст. перекладацькою діяльність в Україні значний розшірілася. Більшість Тогочасні письменників були такоже Перекладач (дів. Додаток А). Серед найвідомішіх слід згадаті Івана Франка, Лесю Українку, Пантелеймона Куліша, Левка Боровиковського, Павла Ніщинського, Степана Руданського, Михайла Старицького, Павла Грабовського, Володимира Самійленка, Марка Вовчка, Марка Кропивницького. Перед ними всіма постала проблема Вибори творів для художнього перекладу, якові здебільшого вірішувалі на Користь шедеврів світової літератури [2, с. 278]. У 1863 Вийшов Валуєвський циркуляр, Який обмежував друкування творів українською мовою. Однак, даже за відсутності елементарних умів для розвитку майстерності художнього перекладу, самє цею период ознаменування інтенсівнім РОЗВИТКУ самє ПЕРЕКЛАД літературних творів.
У Україні Інтенсивний розвиток художнього перекладу почінається у 20 - 30 рр. ХІХ ст. Поети-романтики перекладають твори російської та польської літератури. Лев Іванович Боровиковський (1806-1886) Робить вільний переклад «Світлани» Жуковського (під назв «Маруся»). Переважно більшість українських перекладів цього часу не відтворює національну своєрідність орігіналів або, прінаймні, їхні формальні характеристики - поети скорочують або навпаки розширюють тексти орігіналів [3].
У 1840 - 50х рр. чільне місце в истории украинского художнього перекладу посідає Тарас Шев...
