ься максимально близько до його оригінального звучання.
Таким чином, транслітерація - формальне побуквенное відтворення вихідної лексичної одиниці за допомогою алфавіту переводить мови, буквена імітація форми вихідного слова. Існують літерні заміни. Всього кілька різновидів заміни: сувора, ослаблена і розширена. Важливо відзначити, що транслітерація має як переваги, так і недоліки. Перевага полягає в тому, що письмовий варіант імені не спотворюється, його носій має універсальну, незалежну від мови ідентифікацію. Недолік у тому, що може спотворитися звукова оболонка імені власного, так як заимствующий мову нав'язує правила читання, характерні для цієї мови. Тому потрібно враховувати правила читання мови, з якого ведеться переклад і передавати ім'я власне максимально близько до оригінального звучання.
. 3 Методи перекладу власних назв шляхом транскрипції
Коли транслітерація в чистому вигляді неможлива, або коли бажано передати не написання, а звучання слова або його частини, доводиться користуватися часткової або практичної транскрипцією. Загалом більшість імен і назв передається в даний час допомогою цього методу перекладу.
Транскрипція - графічна запис звучання слова. Як говори?? В.С Слепович, власні імена передаються транслітерацією історично або традиційно. Наприклад: Dr Watson - доктор Уотсон, Munchhausen - Мюнхаузен. [Слепович 2008; 34]. На думку Л.С Бархударова, транскрипцією передається графічна форма слова [Бархударов 1983; 97]. Транскрипція - письмове відтворення слів і текстів з урахуванням їх вимови засобами певної графічної системи [Реформатський 1967; 48]. Загалом більшість імен і назв передається в даний час засобами графіки. Хоча ім'я власне покликане ідентифікувати предмет в будь-якій ситуації і будь-якому мовному колективі, воно в переважній більшості випадків володіє національно-мовної приналежністю. У кожному мовному колективі є особи іншої національної приналежності. При передачі на іншу мову, виникає питання: якою мірою ці імена зберегли своєрідності тієї мови, з якого прийшли.
На жаль, в російській мові вже широко поширилися неправильні з погляду правил транскрипції зі східних мов варіанти назви японських і корейських корпорацій: Toshiba - Тошиба (правильно Тосіба), Hitachi Хітачі (правильно Хитати), Samsung Самсунг (правильно Самсон) та ін.
На жаль, ці лінгвістично некоректні назви вже прийняті і самими цими компаніями на вітчизняному ринку, тому в ряді випадків доводиться вважати їх уже усталеними «традиційними» відповідниками і використовувати надалі.
Транскрипции підлягають всілякі власні імена (назви осіб, географічних об'єктів, небесних тіл, установ, організацій, морських і річкових суден, фірм, готелів, ресторанів, газет, журналів, сценічних постановок і т.д.). Звичайно ми навіть не уявляємо собі, як велике число власних імен в будь-якій мові: воно в сотні разів перевищує словник будь-якого, навіть самого повного зі словників. Це природно, оскільки співвідношення власних імен та апеллятивной лексики приблизно відповідає співвідношенню відомих одиничних предметів і загальних понять.
Недоліки транскрипції.
Відсутність єдиної транскрипционной системи в багатьох випадках ускладнює розуміння текстів і ототожнення осіб і об'єктів. Безсумнівно, що далеко не все в транскрипції може бути формалізовано; зокрема, коли транскрипція виступає як компонент в обширній системі художнього перекладу, норми транскрипції не можуть бути повністю уніфіковані і багато чого залишається на частку художнього чуття перекладача й редактора. У той же час для того, щоб давати вдалі варіанти транскрипції, обгрунтовано відхиляються від формальної норми, корисно і навіть необхідно оволодіти цією нормою в максимальному ступені. В даному випадку цілком застосовний теза Л. В. Щерби щодо того, що «... авторів, зовсім не відступаючих від норми, звичайно, не існує ... Коли почуття норми виховане у людини, тоді-то він починає відчувати всю красу обгрунтованих відступів від неї ». [Щерба 1958; 182].
Під транскрипцією, розуміють передачу звуків або накреслень мови системою знаків, відмінних від прийнятих в цій мові письмових одиниць ». У лінгвістичних дослідженнях для наукових цілей застосовується фонетична транскрипція, що використовує умовну систему знаків. «При практичної транскрипції використовується історично сформована орфографічна система тієї мови, на який передаються іноземні імена і назви. Практична транскрипція є засобом включення слів однієї мови в текст іншого, з приблизним збереженням звукового образу цих слів. Неминуча приблизність практичної транскрипції - наслідок розбіжності деяких фонем в різних мовах. Практичну транскрипцію слід відрізняти, з одного боку, від перекладу і, з іншого боку, від транслі...
