тану. Схильні до перебільшення своїх недоліків. Невпевнені у своїх здібностях. p> Для дітей із завищеною самооцінкою часто характерні зарозумілість, снобізм, прагнення будь-якою ціною завоювати аудиторію, нетактовність. Болісно сприймають критику на свою адресу, вважаючи, що краща захист - це напад. Люблять критикувати однокласників. Часто перебільшують власні можливості.
Самооцінка і характер її змін суттєво впливають на хід психічного розвитку дитини. Велике її вплив на формування обдарованості. Ряд авторів вважають, що обдаровані діти нерідко володіють заниженою самооцінкою і соціальної невпевненістю. Самооцінка обдарованої дитини має тенденцію до різких змін у відповідь на найменші невдачі. Підвищена вимогливість до себе, прагнення доводити все до досконалості, бажання не підводити неуспіхами батьків можуть ставати причинами самобичування і самоприниження.
Фактори, які надають подібне вплив на самооцінку обдарованої дитини наступні:
В· завищені стандарти оцінки своєї діяльності та почуття незадоволеності, що виникає у випадках, коли досягнуті результати виявляються нижче, ніж очікувалося;
В· надзвичайно високі особисті стандарти, які складаються під впливом оточуючих, критичне ставлення до себе і болісне відчуття свого невідповідності цим вимогам, страх не виправдати очікування оточуючих;
В· підвищена чутливість, невміння адекватно пережити найменшу невдачу;
В· відповідна реакція на неуспіх у шкільному навчанні (відомо, що висока творча та інтелектуальна обдарованість може поєднуватися з низькою успішністю в школі);
В· об'єктивні і суб'єктивні складнощі входження обдарованої дитини в дитячий колектив (ефект'' білої ворони''), феномени'' соціального'' і '' Емоційного дисбалансу'' (при яких високий рівень інтелектуального і творчого розвитку не відповідає розвитку комунікативних і емоційних процесів);
В· невідповідність між високим інтелектуальним розвитком і розвитком рухових навичок (феномен'' рухового дисбалансу''). p> Дані фактори не тільки сприяють виникненню заниженої самооцінки, а й, як наслідок, гальмують розвиток закладених в дитині здібностей.
1.3. Складнощі психічного розвитку обдарованих дітей.
Положення про гармонійний психічному розвитку обдарованих дітей неодноразово піддавалося перегляду протягом всієї історії психолого-педагогічного вивчення феномена дитячої обдарованості. p> Сучасні дослідження показують, що гармонійність у розвитку різних сторін психіки обдарованої людини є відносною рідкістю. [3, c. 203] Частіше можна зіткнутися з нерівномірністю, однобічністю розвитку, яка часто не тільки зберігається протягом усього життя обдарованої людини, а й поглиблюється, породжуючи у нього ряд психологічних проблем. На думку Ж.Ш. Терас, обдаровані діти та підлітки часто страждають від так званої діссінхроніі в темпах розвитку інтелектуальної, афективної і моторної сфери; під В«діссінхронііВ» розуміється ефект прискореного розвитку одного з психічних процесів у поєднанні з звичайним (відповідним віком) або навіть уповільненим розвитком іншого [3, c. 206]
Для Ж.Ш. Терас діссінхронія психічного розвитку - явище цілісне. При цьому він пропонує диференціювати два основних пов'язаних з діссінхроніі аспекти: 1) інтернальний, тобто пов'язаний з гетерогенністю темпів розвитку різних психічних процесів (інтелектуально-психомоторна або інтелектуально-афективна діссінхронія), а також з нерівномірністю в розвитку окремого психічного процесу (наприклад, в інтелектуальному розвитку часто спостерігається діссінхронія між процесом оволодіння мовними засобами і здатністю до міркування), і 2) екстернальний - відображає особливості взаємодії обдарованої дитини або підлітка з його соціальним оточенням (вчителями, батьками та родичами, іншими дітьми). [3, c. 205] Передбачається, що діссінхронія може виступати в якості причини неадаптивного поведінки обдарованої дитини чи підлітка в його взаєминах із середовищем. Особливості навчання можуть, як підсилювати, так і послаблювати діссінхроніі. p> Поширений вид діссінхроніі пов'язаний з відмінностями темпів розвитку інтелектуальних і комунікативних процесів. Відомо, що високий рівень інтелектуального розвитку не тільки не гарантує дитині, та й дорослому успішність у спілкуванні з іншими людьми, але нерідко поєднується з великими труднощами у встановленні контакту і здійсненні комунікації, а саме в цьому і проявляється феномен інтелектуально-соціальної діссінхроніі. [4, c. 75]
Хоча обдаровані діти з труднощами в спілкуванні нерідко успішно взаємодіють з партнерами за допомогою Інтернету, слід віддавати собі звіт, що при цьому процеси спілкування зазнають істотні зміни в порівнянні з традиційними формами спілкування. [4, c. 79]
перше, змінюється зміст низки комунікативних цілей, і виключаються або модифіку...