вським мотив - постраждати треба - хоча у Хоакіна він звучить куди глуше. p> Новаторство Хоакіна проявилося і в сюжетно-композиційному побудові роману. Зазвичай філіппінські автори неквапливо або, навпаки, стрімко, але завжди послідовно розгортають дію. Хоакін само широко користується змішанням тимчасових планів - особливо в розділі В«Китайська місяцьВ», де переплетення сьогодення, минулого і уявного залишає враження майстерно зробленого кіномонтажу. Настільки ж незвично для філіппінської літератури ведення відразу декількох сюжетних ходів, які час від часу перетинаються, що віддалено нагадує творчу манеру Дос Пассос.
Велику роль у романі грають своєрідні вставні есе - щось середнє між ліричними відступами і вступними епізодами. Такі міркування Хоакіна про сприйняття філіппінцями американської музики, перейнятий ностальгією опис відходу зі сцени вихованих на іспанській культурі учасників революції, гнівна інвектива на адресу американізованих філіппінців, полум'яний гімн настільки улюбленої Хоакіном старої Манілі, яку, зауважимо, безжально засуджують майже всі філіппінські письменники. Ці вставки, органічно вплетені в художню тканину розповіді і кілька розряджають напруженість.
І все ж напруженість ця відчувається дуже чітко. Хоакину властива емоційна схвильованість, піднесеність, часом гарячковість, що виливається в ускладненість форми, на погляд людини з боку - навіть химерність і зайва витонченість, барочність.
Примітно, однак, що ускладненість форми проявляється тільки в авторській і невласне прямої мови. Що стосується діалогу, то він, навпаки, гранично простий, іноді навмисно спрощений, часто будується на недомовленостях, недомовок, кілька схожий з В«РубанимВ» діалогом Хемінгуея. Хоакину вдалося поєднати, здавалося б, несумісне: нехитрість з заплутаністю, причому поєднати так, що не залишається ніякого враження дисонансу.
Цілісність роману - Наслідок цілісного погляду автора на світ і глибокого засвоєння ним досвіду попередників. Роман Хоакіна - глибоко філіппінське твір, й у цьому причина неослабної інтересу до нього.
Хоакін є справді філіппінським письменником і як виразник своєрідності психічного складу філіппінців. Вони все ще живуть у світі, де колосальне значення мають родинні, сімейні зв'язки. Ці зв'язки в наші дні набувають ще більшого значення, тому що тільки родової колектив хоч якось захищає індивіда від безжальної капіталістичної експлуатації. Ця орієнтованість на рід, на сім'ю знаходить відображення у філіппінській прислів'ї: В«Хто не знає, звідки він вийшов, той нікуди не прийде В». Порівняємо це з тим, що говорить Конні: В«Я повинна знати, хто я. І хіба я можу дізнатися це, якщо не знаю, звідки я? В»Збіг майже повна, й каже воно про те, що традиційно мислячій філіппінцю близькі і зрозумілі страждання Конні. Якщо вже говорити про що лежить в основі роману міфілогеме, що вимагає розгадки, то для нього, цього традиційно мислячого філіппінця, розгадка полягає в тому, що трагедія Конні - це трагедія людини, втратив сімейні прихильності, трагедія розпаду сім'ї, єдиного притулку від життєвих бур. Причому основна причина розпаду священних зв'язків з такої точки зору буде не соціальна несправедливість, а порушення головного табу традиційного суспільства - кровозмішення, інцест, який на певному етапі розвитку людського суспільства представляється найжахливішим злочином. Мачо - чоловік матері і дочки, і за це всі вони несуть кару, причому врятуватися - і то насилу - вдається тільки Конні, бо вона одна розуміє весь жах і всю злочинність відбувається.
Таке прочитання роману цілком правомірно, як правомірно тлумачення його як зображення боротьби добра і зла в людині і в світі. Сила таланту Хоакіна полягає в тому, що він зумів злити національне, своєрідне із загальнолюдським, універсальним.
Хоакін відомий на Філіппінах і за їх межами як талановитий майстер розповіді та есе. У цих малих жанрах теж проявляються зазначені вище особливості його творчої манери.
В«Легенда про діаманті Пречистої діви В»є алегоричний опис зіткнення споконвічній філіппінській культури з іспанською. Язичництво (змій) гине, але найцінніше (Діамант) служить прикрасою статуї богоматері. Католицизм перемагає, але це вже так званий В«народний філіппінська католицизмВ», багатьом богословів він - Недопустиме відхилення від первісної чистоти доктрини, але для Хоакіна - це єдність споконвічного та іспанського почав.
І все ж початковий філіппінська субстрат не розчиняються остаточно в новому єдності, часом він дає про себе знати, і перед ним виявляються безсилими пізніші нашарування. У В«Літньому сонцестоянніВ» всі іспанські подання дона Рафаеля про честь і доброчесності розсипаються на порох перед прокинулися в Доньє Лупі древніми діонісійське інстинктами. Сила тих же інстинктів - і знову ж В«синдром мачісмоВ» - виявляється і в оповіданні В«Три поколінняВ», причому і тут автор не поспішає з їх засудженням, на...
