ації дійсності і невербальних семіотичних системах, а також володіння їх тезаурусом, загальним для автора оригіналу і адресата перекладу. Спираючись на положення теорії відображення про неможливість вичерпного відображення одним об'єктом іншого об'єкта, доречне запитання: якщо такий характер процесу пізнання взагалі, чи можемо ми розраховувати, що пізнання іншомовного твору може бути вичерпним? Безумовно, немає. Як і будь-який предмет, оригінал визнається лише приблизно, а не повністю, і відтворення першотвору - це приблизний його образ. Отже, переклад завжди буде нескінченним наближенням думки перекладача до предмета віддзеркалення, тобто до оригіналу. На думку М. М. Бахтіна, повністю перекладаються лише ізольовані мовні одиниці, бо існує В«загальна логіка знакових системВ», В«Потенційний єдина мова мовВ». Що ж стосується текстів, то вони ніколи не можуть бути переведені до кінця, так як немає потенційного єдиного тексту текстів. Однак Ю. Д. Апресян наводить приклади В«дуже англійськихВ» і дуже В«російськихВ» слів, словниковий переклад яких до кінця вельми ускладнений, наприклад переклад слова abandon (В«невимушеністьВ», В«Розв'язністьВ», В«нестриманістьВ», але де кінець цього ланцюжка?). У складі словосполучень і пропозицій для цього слова можна підшукати дуже хороші відповідності, що переводять його В«до кінцяВ» в даному контексті: В«to sing with abandonВ» - співати з почуттям, В«He spoke with complete abandonВ» - його немов прорвало В». Лексикограф майже не мають можливості користуватися прийомом компенсації втрат стилістичної інформації, оскільки його можна широко застосовувати лише при перекладі текстів. Таким чином, в одних випадках текст може полегшувати переклад мовних одиниць, в інших випадках - ускладнювати його.
У мові й мови існують, як відомо, асемантіческого освіти. Наприклад, формально диференційовані окремі типи відмін і дієвідмін не виражають ніяких диференційованих значень в сучасних мовах. Значення граматичної категорії роду російських іменників, позначають неживі об'єкти, що не мають будь-яких відповідностей у позамовною дійсності. Різного роду ознаки (якості, властивості, процеси і т. п.) реально не існують окремо від своїх матеріальних носіїв, але носіями російської та інших мов вони можуть мислитися як предмети і позначатися іменниками (Біг, ходьба, білизна і т. д.) або будь-якими іншими частинами мови, що представляють їх існуючими окремо від своїх матеріальних носіїв: бігти, білий, біліти і т. д.). Мови активного ладу більш прямолінійно, послідовно й адекватно В«МоделюютьВ» існуючі в дійсності відмінності, ніж це роблять мовами номинативного і ергатівного ладу. Конвенціональність, отже, властива не тільки матерії, але й частини семантики мовних знаків. Багато в чому конвенціональних і правила їх комбінаторики. Дійсність, наприклад, прямо не диктує нам, чи ставити прикметник перед обумовленими іменниками або після них. Англійська та російська мови воліють вживати прикметники переважно в препозиції до визначеним іменником (В«Атомна енергіяВ», В«atomic energyВ»). Ні позамовних дійсність, ні сама мова не забороняє нам вживати поруч різні частини мови з однаковою кореневої морфемою (В«Посилити зусилляВ», В«вказане зазначенняВ» і т. п.), але ми зазвичай уникаємо подібних словосполучень, керуючись конвенціональним поданням про гарному стилі. Якщо прийнятний, наприклад, переклад словосполучення to intensify our struggle як В«посилити нашу боротьбуВ», то переклад словосполучення to intensify our efforts як В«посилити наші зусилляВ» неприйнятний стилістично і тут необхідна яка-небудь заміна (В«активізувати наші зусилляВ», В«підвищити нашу активністьВ» і т. п.). В інших мовах подібного роду заборони на сполучуваність можуть бути відсутні. Опущення і пом'якшення ряду виразів при перекладі свідчить не про не перекладається, а про неспівпадіння деяких конвенціональних в різних соціумах. Вираз В«природний мову В», вживання якого регулюється цілою армією викладачів і педагогів, письменників і вчених, комітетами з стандартизації термінів, редакторами і т. д., не слід тому розуміти буквально.
Неможливість досягнення усним перекладачем максимальної адекватності з чисто технічних причин (однократність рецепції оригіналу і велике навантаження на короткочасну пам'ять перекладача, неможливість використання словників і довідників у процесі перекладу, неможливість урахування подальших частин тексту при перекладі його початкових частин, жорсткі терміни видачі транслята, невиразність мови оратора і інші шуми в каналах зв'язку) теж не свідчить про неперекладності. Маючи на увазі переважно усний переклад, Р. К. Міньяр-Белоручев виділяє В«квантиВ» непереданного і додаткової ключовий (унікальної), додаткової, уточнюючої, повторної і нульової інформації різної комунікативної цінності. У екстремальних умовах усного перекладу важливо забезпечити правильну передачу хоча б такий ключової інформації, спотворення якої Р. К. Миньяр-Белоручев вважає біль...
