акаренка. p align="justify"> Для нашого дослідження особливий інтерес представляють виділені педагогом відмітні ознаки сформованого колективу:
Постійна готовність вихованців до дії;
Відчуття власної гідності, що випливає з уявлення про цінність свого колективу, гордості за нього;
Дружнє єднання його членів;
Відчуття захищеності кожного члена колективу;
Активність, що виявляється в готовності до впорядкованого діловому дії.
У педагогічних дослідженнях 20-30-х років колектив розумівся переважно як мета виховних зусиль педагогів.
Надалі педагогічні ідеї Макаренка отримали свій розвиток в роботах Т.Є. Коннікова, Ф.Ф. Брюховетского, В.А. Сухомлинського. Їх досвід узагальнено в книзі "Організація і виховання учнівського колективу". У ній учнівський колектив розглядався як об'єкт виховних впливів педагогів і досліджувався поза навчального процесу, аналізувалися лише ділові, функціональні зв'язки і відносини між дітьми, приділялася недостатня увага вивченню особистості дитини в якості суб'єкта цих відносин. p align="justify"> В. О. Сухомлинський створив цілісну педагогічну систему, засновану на гуманізмі, визнання особистості дитини найвищою цінністю і розумів виховання як процес реалізації невід'ємно притаманних дитині вроджених властивостей, спонтанних реакцій та імпульсів. Разом з тим підкреслював важливість спеціально організованого виховує соціуму, відзначаючи при цьому обмеженість сфери впливу колективу на особистість. p align="justify"> В.А. Сухомлинський надавав великого значення створенню високоморального шкільного колективу, де згідно діяли б колектив педагогів - однодумців і згуртований учнівський колектив, в якому не виникало питання про покарання. Регуляторами поведінки в цьому випадку були моральні норми. Він стверджував, що стимулюючий потенціал колективу обумовлюється тим позитивним, що кожна дитина може внести в його морально - інтелектуальну атмосферу. p align="justify"> У середині 60-х років з'явилися нові форми організації колективного життя дітей, отримала розвиток Комунарська методика, яка носила також назву Орлятской педагогіки або педагогіки співробітництва, автором якої був І. П. Іванов. Основною метою і результатом застосування даної методики є розкріпачення особистості вихователя і вихованця, формування гуманістичного світогляду, громадянської самосвідомості людини, її здатності до соціальної творчості, моральному самовизначенню. По суті, методика спрямована на виховання та розвиток особистості в групових відносинах, становлення виховних відносин у групі. Найголовніший принцип педагогічної теорії І. П. Іванова це принцип добровільності, оскільки виховання творчої особистості в умовах примусу нерозв'язна. Іванов визначив і сф...