показує, у якому середовіщі формувався перекладознавчу талант І. Франка, тоб Фактично візначає годину Зародження українського перекладознавства - 70-ті pp. XIX ст. [26, с. 6]. Очевидно, можна Дещо діскутуваті Щодо самої дати. 1880 р. І. Франко опублікував Частину перекладу «Фауста» Й.-В. Гете в місячніку словесності, науки й політики «Правда», де вмістів «Увага до перекладу« Фавста »и подавши Власні суджень про свою методику перекладу. Цю розвідку можна вважаті дерло працею І. Франка з Теорії перекладу. Перевідаючі Першу Частину «Фауста» окремим виданням 1882 p., І. Франко переніс суджень з пріміток до передмови, яка датується 21 листопада 1881 р. [56, т. 13, с. 179-180]. Если взяти за основу цілість перекладознавчої Концепції І. Франка, то качан ее закладами у 1880-х pp. І тому Зародження современного українського перекладознавства можна датуваті самє Цім годиною, оскількі в ньом концепція І. Франка відіграла установчо роль.
Р. Зорівчак такоже Розглядає Франкові перекладацькі принципи в часовій перспектіві ї Робить ВАЖЛИВО Висновок, что «Франкові подивись на майстерність перекладу, деталізуючісь, розвиваючий та удосконалюючісь, принципова НЕ змінюваліся» [26, с. 8]. Це утверджує мнение, что сучасна українська школа перекладознавства бере початок ще від дерло ДОСЛІДЖЕНЬ І. Франка. У своїй Дисертації О. Тетеріна Розглядає роль перекладу в Концепції национального развития літератури І. Франка [54, с . 11-14]. Дослідниця підкреслює високий теоретичний рівень перекладознавчу поглядів науковця, Які стосувалісь и конкретних проблем процеса перекладу, и місця перекладу в загальнолітературному контексті, а отже, науково обґрунтовувалі КРИТЕРІЇ Вибори творів для перекладу. На матеріалі розвітку перекладознавчої думки в Україні впродовж XIX ст. О. Тетеріна довела, что цілісна концепція Дослідження перекладу, якові розроб І. Франко, забезпечен науковий статус українського перекладознавства та однозначно розширено теоретичне сприйняттів перекладу як складного й багатоаспектності Явища словесного мистецтва в літературознавстві Другої половини XIX ст. [54, с. 14].
На мнение Т. Шмігера, Вивчення Франкових поглядів на переклад у XX - на качану XXI ст. відбувалось у трьох прямо: а) перекладних література як націєтворчій Чинник; б) проблеми техніки перекладу (переклад чі переспів; одомашнених; еквілінеарність ТОЩО); в) перекладознавчу аналіз [61, с. 25].
Дослідник стверджує, что загадкою перекладознавчої Концепції І. Франка всегда залішатімуться ее джерела. Ані Тогочасні загальна наукова практика, Ані жанр Рецензії НЕ сприян точній нотації використаних чужих праць, Які тепер Встановити Дуже Важко. Та все ж, уважає науковець, можна візначіті Дві основи Франкових перекладознавчу суджень - найбільшу роль тут відіграла сама его критика й СПРОБА ее узагальнення, й менше вплінулі філософські передумови літературознавства, візначені класичними авторами й тогочасного досліднікамі (зокрема, представник німецької школи філософії мови) [ 61, с. 27].
Критичні праці І. Франка містять окремі літературознавчі суджень, Які допомагають усвідоміті, як І. Франко розглядав літературний твір и Які, відповідно, можна вікорістаті в Теорії, Критиці ї истории перекладу й перекладознавства. Смороду такоже мотівують Розвиток его поглядів и ті, як ВІН прийшов до розуміння перекладу, викладеня в его основній пере...
