порушення слуху. Вони зовні не відрізняються від інших учнів. Батьки можуть через неосвічених уявлень приховувати наявні порушення, щоб дитину не перевели в спеціалізований навчальний заклад. Учень може бути старанним, але відчувати труднощі в засвоєнні програмного матеріалу. Вчитель повинен бути уважним, щоб не упустити сензитивний період для ефективних заходів. У дитини, зазнає труднощі в навчанні, необхідно перевірити слух, поспостерігавши, як він сприймає мова оточуючих: прагне дивитися на обличчя або слухає. Але навіть якщо туговухість для оточуючих не помітна і скарг не надходить, перевірка слуху потрібна. Незначна ступінь зниження слуху може служити причиною слабкої успішності, насамперед, з читання та письма. У такого учня можуть припустити розумову відсталість, хоча причиною є зниження слуху.
У дитини з труднощами в навчанні, зумовленими порушенням слуху, є специфічні помилки у письмових роботах та усного мовлення. Часто можна спостерігати змішання за звучанням і місцем утворення звуків. Змішуються дзвінкі звуки з глухими («тевочка» - дівчинка; «тешуріт» - чергує); шиплячі зі свистячими («Масіна» - машина; «Салас» - курінь); Африкат зі складовими їх звуками («світила" - квіти; «Ташка» - чашка); [р] з [л] («лука» - рука; «лама» - рама); [с] і [з] - з [т] і [д] («зерево» - дерево; «сесадь» - зошит); [р ] і [л ] - з [й] («Лябик» - яблуко; «коёва» - корова).
Відзначаються також пропуски голосних при збігу приголосних («оманул» - обдурив; «Травано» - трамвай), пропуски ненаголошених частин слова, ударні краще сприймаються на слух («Мета» - підмітає, «дет» -йде). Таким чином, у дітей з порушенням слуху можна помітити специфічні помилки у письмових роботах, недостатнє розуміння прочитаного, складнощі у сприйнятті і розумінні пояснення вчителя.
Діти з порушенням слуху вимагають різних адаптивних освітніх умов залежно від вираженості порушення та можливості соціальної взаємодії зі звичайними дітьми. Перш за все, повна інтеграція, коли школярі навчаються в одному класі зі чують дітьми, можлива по відношенню до слабочуючих дітям з розвиненою мовою. Але і в цьому випадку інтеграція може бути успішною лише за умови, якщо вона добре підготовлена. Шлях до істинної інтеграції у кожної дитини свій, і підготовка до неї займає різне за тривалістю час.
Батькам повідомляється, що вони несуть відповідальність не тільки за вибір тієї чи іншої школи, а й за успішність навчання і виховання в умовах освітньої інтеграції. Батьки не завжди усвідомлюють, що вони повинні сприяти соціальній інтеграції, соціальному взаємодії звичайних дітей і дітей з порушенням слуху, тому потребують просвітництві.
Підготовка до інтеграції включає формування відповідної компетенції вчителів загальноосвітньої школи. Навіть найдосвідченіші вчителі можуть не мати знань про особливості розвитку дітей з порушенням слуху і правила спілкування з ними. У зв'язку з цим інтеграції передує просвітницька робота про те, як можна і потрібно враховувати мовні труднощі учнів і особливості слухозрітельного сприйняття ними навчального матеріалу.
Інтеграція слабочуючих дітей стає можливою лише за умови проведення занять корекційного компонента. За навчальним планом цього типу спеціальної школи передбачаються корекція вимови і розвиток слухового сприймання, музично-ритмічні заняття.
Безумовно, в більш сприятливих умовах перебувають слабочуючі учні, які за умови вмілого використання апаратури можуть включатися в колективну діяльність на уроці.
Попередня робота передбачає інформування звичайних учнів про особливості слабочуючих. Дітям пояснюється, що слухова апаратура вимагає дбайливого ставлення, що вона може лише обмежено компенсувати зниження слуху. Учням з нормальним розвитком створюються умови для ідентифікації себе зі слабочуючими дітьми. Вони закривають вуха і намагаються зчитувати з особи окремі слова, речення, короткий інформаційний матеріал. Перед класом ставляться певні завдання, формулюються правила, що вимагають неухильного виконання - насамперед, дотримання шумового режиму, що означає створення умов для виокремлення слабочуючими дітьми потрібної мовної інформації, так як перевищення розумних меж шуму утруднить їх спілкування та участь у навчальному процесі. Всі учні в потрібних випадках користуються мікрофоном, щоб включити в навчання та учнів з порушенням слуху. Зі слабочуючими однолітками говорять чітко, виразно, уникаючи скоромовки, створюючи умови для переспроса, для уточнення незрозумілого.
Підготовча робота ведеться також зі слабочуючими учнями. Вони не приховують наявного порушення і ні в якому разі не соромляться користуватися слуховим апаратом. Учневі немає необхідності робити вигляд, що він добре чує. Не потрібно переживати через те, що він не такий, як усі. Якщо не провести підгот...
