ною мовою. До таких можна віднести дітей робітників, які приїхали і змушені перебувати і працювати в Росії, біженці, які з різних, в деяких випадках трагічним причин змушені покидати місця проживання і шукати укриття в сусідніх країнах. Але перш за все великий відсоток з кількості дітей, у яких російська є не рідним, насамперед, є діти мігрантів. Саме це ми і розглянемо докладніше.
Одним з результатів розвитку сучасного суспільства є міграційні процеси, що сприяють появі на території корінних народів різних діаспор, внаслідок чого виникає проблема «освоєння» етнічними групами мови місця перебування, зокрема російської, і проблема спільного навчання російськомовних дітей і дітей, для яких російська мова - нерідний.
Всіх учнів-мігрантів можна розділити на дві групи:
учні-білінгви - так називають дітей, чия сім'я розмовляє як російською, так і на своїй рідній мові. Найчастіше ці діти навіть не бували на своїй батьківщині. Зараз у світі з'являється все більше дітей-билингв, для яких відразу дві мови виявляються рідними. Вони виростають у змішаних сім'ях, де мама говорить однією мовою, а батько - на іншому. Вони виходять з мононаціональних пар емігрантів, будучи змушені вчитися на одній мові, а в будинку говорити іншою. Для таких дітей російську мову майже як рідний. У зв'язку з цим, багато з них навіть умудряються вивчати іноземні мови. Із - за того, що ці учні добре знають російську мову, у них не виникає проблем в комунікації з однокласниками, досить вільно розмовляють, пишуть достатньо грамотно і рідко відчувають труднощі у використанні офіційно-ділового, публіцистичного, наукового стилів мови.
Білінгвізм - це набагато більше, ніж просто володіння двома мовами.
По-перше, двомовні діти більш сприйнятливі до інших людей, інших культур і мають більш широкий кругозір, в порівнянні зі своїми монолінгвальнимі однолітками.
По-друге, діти-білінгви володіють більш розвиненим Металингвистический сприйняттям. Вони здатні частіше впізнавати неправильні граматичні конструкції, розуміти граматичні правила. Для кожного предмета у них, як мінімум, два слова. Двомовний дитина постійно перемикається між мовами. Завдяки цьому білінгви краще усвідомлюють зв'язок між буквами і звуками, з них виходять талановиті письменники та журналісти.
По-третє, перемикаючись з однієї мови на іншу, білінгви здатні краще фокусуватися, виконувати декілька завдань одночасно.
По-четверте, дивергентное мислення (здатність придумати безліч способів використовувати який-небудь предмет, наприклад скріпку) розвинене краще у білінгвів, ніж у монолінгвов. Дорослі білінгви володіють розумової гнучкістю, їх мозок більш стійкий до старечим захворювань.
учні-інофони - це учні, чиї сім'ї недавно мігрували. Учні-інофони володіють іншими фоновими знаннями, російською ж мовою вони володіють лише на пороговому рівні, на так званому побутовому рівні. При цьому такі учні часто не розуміють значення багатьох уживаних ними слів, т.к. вдома батьки в основному спілкуються зі своїми дітьми рідною мовою. У школі ж учні-інофони змушені спілкуватися з вчителями, з однокласниками тільки російською мовою. Подолання мовного бар'єру створює для таких учнів певні труднощі.
У нових умовах проживання російська мова стає для дітей-мігрантів не тільки шкільним предметом, а й робочою мовою, на ньому вони будуть отримувати освіту, його будуть використовувати в майбутньої трудової діяльності.
Розглянувши поняття діти з нерідною російською мовою, ми виявили кілька підгруп, які в свою чергу мають ряд специфічних рис, які необхідно враховувати при навчання даних дітей, а особливо той момент, коли вони тільки починають своє навчання.
. 3 Специфіка адаптації до школи дітей з нерідною російською мовою
адаптація педагогічний психологічний шкільний
Після того, як ми з'ясували, хто такі діти з нерідною російською мовою, ми поговоримо про те, які специфічні риси присутні в процесі адаптації їх до шкільного життя.
Вивчаючи інтернет-джерела, я виявив один цікавий коментар з даної проблеми:
«Я переконана, що ставлення до людей іншої національності формується більшою мірою в сім'ї. Все, про що батьки говорять вдома, діти несуть у школу.
Іноді вчитель сприймає дитину, що приходить у школу, за національністю. Тому що у нього, особливо у педагога початкової школи, немає навички навчання дитини-іноземця російській мові. Я якось нарахувала, коли була класним керівником, у своєму класі 13 національностей. Були у нас і фіни, і таджики, і білоруси. Але мені пощастило, що всі діти були російськомовні. Сьогодні призводять, скажімо, в третій...
