часто описується як техніка вирішення проблем, пов'язаних з постановкою дієслова на останнє місце в іноземній мові. На відміну від стратегії очікування при використанні даної стратегії синхронний перекладач не зберігає паузу, а заповнює її тематичною інформацією, в ряді випадків не уникаючи і повторів. Завдання, як і в попередньому випадку, - виграти час для отримання більш широкого контексту. Часто столлінг застосовується в тих випадках, коли неможливо використовувати стратегію очікування, тобто пауза в перекладі може виявитися занадто довгою, а «підказка» оратора настає після декількох смислових груп оригіналу [33, c. 165].
Стратегію збереження лінійності (сосіссонаж) при перекладі ряд авторів і теоретиків перекладу розглядає як ключову стратегію, спрямовану на досягнення найбільшої еквівалентності між іноземною мовою та мовою перекладу. На відміну від описаних вище стратегій при сосіссонаже зачин пропозиції на переказному мовою відбувається практично відразу. На відміну від стратегії очікування перекладач практично не робить ніякої паузи, в порівнянні зі столлінгом на перекладної язик не вимовляються нейтральні, почерпнуті з наявного вище контексту фрази або синтагми типу «тема - дірема». Жиль пише, що подібна тактика доречна в тих випадках, коли перекладач стикається з великими синтаксичними або стилістичними відмінностями між іноземною мовою та мовою перекладу [1, c. 200]. На рівні комунікативної структури висловлювання перекладач розділяє РЕМу на окремі, невеликі другорядні придаткові, з тим щоб основний сенс був переданий з іноземної мови на мову перекладу в якості незалежного виділеного перекладачем відрізка тексту. Іншими словами, при використанні подібної стратегії складне речення іноземною мовою може бути перетворено на перекладної мову в ряд простих речень. Наведемо приклад: me introduce our next presenter. First of all, I would like to say that Mr. Gary Stanley is an international speaker.- Дозвольте мені представити нашого наступного доповідача. Його звуть Гері Стенлі. Пан Стенлі виступав з доповідями на дану тему в багатьох країнах світу.
Таким чином, стратегія збереження лінійності в перекладі дає можливість перекладачеві спростити синтаксичну структуру мовою перекладу, що веде до кращого розуміння перекладного сегмента, тому короткі відрізки перекладу, не переобтяжені підрядними реченнями, легше сприймаються.
Стратегія імовірнісного прогнозування полягає в ранньому визначенні перекладачем лінгвістичних складових тексту, які з'являться на виході в іноземній мові. Так, у ряді випадків перекладач може визначити, який дієслово буде в тексті оригіналу до його появи в дискурсі. Стратегія імовірнісного прогнозування в літературі з перекладу описується як стратегія, застосовна в основному до конструкцій, в яких дієслово знаходиться на останньому місці, або в тих випадках, коли ключове іменне поняття знаходиться в кінці смисловий групи [6, c. 10]. Вперше термін «ймовірнісна прогнозування» ввів І.М. Фейгенберг. Г.В. Чернов розглядає ймовірнісна прогнозування в контексті комунікативної ситуації. При цьому комунікативна ситуація - це деякий набір факторів екстралінгвістичній обстановки, в якій здійснюється комунікація, розгортається повідомлення, в їх взаємодії [34, c. 110; 38, c. 18].
Імовірнісне прогнозування лежить в основі багатьох сторін психічної діяльності людини, в тому числі в основі мовної діяльності. Суть імовірнісного прогнозування полягає в тому, що в процесі слухового сприйняття мови оригіналу мозком перекладача висувається гіпотеза про те чи іншому смисловому або вербальному розвитку або завершенні намірів автора. Це здійснюється на основі підсвідомої суб'єктивної оцінки ймовірностей подальшого розвитку даної вербальної чи смисловій ситуації. Більшість авторів праць з перекладу розрізняють два типи імовірнісного прогнозування: лінгвістичне або синтаксичне прогнозування та екстралінгвістичні прогнозування [1, c. 18; 4, c. 58].
Р.К. Миньяр-Белоручев вважає, що об'єктивно існують тільки два способи перекладу: смисловий і знаковий [28, c. 12]. Знакова стратегія перекладу передбачає перехід від знака (слова або словосполучення) однієї мови до знаку іншого [28, c. 13]. На практиці знаковий засіб призводить до буквалізму, і текст перекладу може прийняти неправильну форму. Саме з цієї причини знаковий засіб не зізнається як в письмовому, так і в послідовному перекладі.
Стратегію компресії необхідно розглядати спільно з стратегією декомпресії, оскільки обидві стратегії взаємопов'язані тісним чином і мають загальні основи. У теорії перекладу під компресією розуміється перетворення вихідного тексту з метою надати йому більш стислу форму. Компресія тексту досягається шляхом опущення надлишкових елементів висловлювання, елементів, надолужуваних з контексту і позамовною ситуації, а також шляхом використання...
