ачі значень безеквівалентної лексики, тобто загальновжіваніх слів в певній національній спільності, а при відтворенні індивідуально-авторських неологізмів, коли перекладач, змагаючісь з автором, прідумує Такі ж віразні, як в оригіналі, слова. Таких словесних вігадувань и кальок много среди прозівніх імен, и так званні імен ВЛАСНА, что говорять. Альо про це трішки Згідно. До калькування вдадуться при перекладі пріслів'їв и приказок, коли через Різні причини та патенти Зберегти НЕ только їх сенс, но и їх образно-сміслову основу. Структурно-семантичний калькування іншомовніх слів часто застосовується в ПЕРЕКЛАД Наукової літератури.
Запропоноване ділення способів передачі слів, что назівають безеквiвалентною лексикою, що не співпадає з діленням Влахова и Флоріна, в якому передбачається декілька прійомів передачі безеквiвалентної лексики в перекладі: 1 транскріпція (транслітерація); 2 - власне переклад. ВІН Включає: 1) неологізмі (калька, Освоєння, семантичний неологізм), 2) заміна реалій, З) примерно переклад (родового видова заміна, функціональній аналог и описание, пояснення, Тлумачення), 4) контекстуальний переклад.
Причини такого неспівпадіння полягають в Наступний:
По-перше, автори ставлять в один ряд оказіональні (перекладацькі) запозичення, транскріпції, что утворюються в результате запозичення. Іншомовні запозичення могут буті засвоєнімі, тобто такими, что увійшлі до тієї або Іншої мови, но НЕ є освоєнімі до кінця, тобто НЕ підкоряються граматичний законам мови.
Освоєння -трівалій процес, в якому беруть доля много носіїв мови, а створювана перекладачем транскріпція слова- безеквівалентної лексики - акт одінічній. Коротше Кажучи, Освоєння нельзя розглядаті як перекладацькою прийом. Це лексічне Поняття, Що означає процес граматічної и фонетічної асіміляції запозичення мовою слова.
З Іншого боці, транскрибування слів НЕ механічно вводитися в мову перекладу помощью їх графічних ЗАСОБІВ. Насправді оказіональні запозичення відразу піддаються, хоч бі в невеликі Ступені, адаптації: фонетічній.
Будь-яке транскрибованих слово, даже коли мова запозічує его хоч лишь на один раз, адаптується и до запозічуючої мовної системи.
по-іншому, представляється необхіднім діференціюваті підході до лексико-стилістичних характеристик слів орігіналу и їх еквівалентів в перекладі. Як Вже Ранее говорилося, безеквiвалентна лексика - невід'ємна частина конкретної национальной мови. [2,118-121].
Розділ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕДАЧІ БЕЗЕКВІВАЛЕНТНОЇ ЛЕКСИКИ У процессе ПЕРЕКЛАД РОМАНУ Е.М.Ремарка «ЧОРНИЙ ОБЕЛІСК»
Поняття «переклад безеквівалентної лексики» умовно діліться на два аспекти: вона, як правило, неперекладності (у Словниковий порядку) І, знову-таки, як правило, вона передається (у контексті) НЕ путем перекладу. І проти, немає такого слова, Пожалуйста не могло б буті перекладене іншою мовою, хоч бі Описова, тобто Поширеними поєднанням слів даної мови - це по відношенню до Словниковий перекладу и том, что Неможливо відносно ОКРЕМЕ елементи, можливо відносно складного цілого, тобто відносно контекстуального перекладу. Отже питання зводу не до того, можна чи не можна Перекласти безеквівалентну одиницю, а до того, як ее Перекласти.
Віділяють две основні проблеми, з Якими перекладач зустрічається во время перекладу: 1) відсутність в мові перекладу відповідніка (еквівалента, аналога) Із-за відсутності у носіїв цієї мови об'єкту (референта), что позначається реалією, і 2) необходимость, вместе с наочно значення (семантика) реалії, Передат колорит (конотацію) - ее національне и історичне забарвлення.права значний ускладнюється такоже необхідністю враховуваті цілий ряд обставинні, Які заважають дати одну и точно відповідь. Известно ЛИШЕ ОДНЕ: перекладач, ВРАХОВУЮЧИ ЗАГАЛЬНІ теоретичні положення, и спіраючісь на володіння мовою, на фонові знання, на свой досвід, чуття и картотеку, но в Першу Черга, на контекстуальних обстановку, у кожному ОКРЕМЕ випадка вібірає найбільш Точний відповіднік среди запропонованіх, что и є іноді Єдиним можливіть путем.
2.1 Переклад ВЛАСНА імен та назв
Власні назви та імена належати до реалії певної мовної культури, відрізняючі ее от других. Смороду назівають про єкт думки (надуманість чі Дійсний), особу чи місце, єдине та неповторними в своєму роді. Носії цієї культури мают деякі фонові знання та асоціації относительно реалій, Які, на Певнев етапі міжмовніх контактів, могут буті відсутнімі в носіїв Іншої мови. На Митрофана, для росіян, усі шишки валятися, а українця - язик до Києва доведе. Тому при відтворенні чі перекладі таких назв-реалiй, вінікає, з одного боці, необходимость підкресліті Особливий національний колорит чі унікальність ціх назв, а з Ін...
