ема трапляється, якщо питання занадто складний і учні розуміють повну безперспективність пошуку виходу з проблемної ситуації, а також у тому випадку, коли питання занадто легкий.
Правильно сформульовані питання конкретизують, звужують область невідомого, показують, що саме слід з'ясувати для вирішення проблеми. Таким чином, вчитель повинен досягти того, що б учень:
· дійсно відчув певну теоретичну або практичну трудність;
· сформулював проблему або усвідомив сформульоване вчителем;
· захотів вирішити цю проблему;
· зміг це зробити. [15, с.288]
Таким чином, варіантами проблемного навчання виступають пошукові та дослідницькі методи, при яких учні ведуть самостійний пошук і дослідження проблем, творчо застосовують нові знання, тим самим стають більш всебічно розвиненими.
Найважливіший показник всесторонньо і гармонійно розвиненої особистості - наявність високого рівня розумових здібностей. Якщо навчання веде до розвитку творчих здібностей, то його можна вважати розвивають навчанням, тобто таке навчання, при якому вчитель, спираючись на знання закономірностей розвитку мислення, спеціальними педагогічними засобами веде цілеспрямовану роботу з формування розумових здібностей і пізнавальних потреб своїх учнів в процесі вивчення мети основ наук. Саме таке навчання є проблемним.
Урок відкриття нового знання неможливо уявити без гіпотез учнів, без колективного обговорення проблеми, тому, якщо діти початкової школи навчаться вирішувати проблеми на уроках, то зможуть їх вирішити і в практичному житті. [21]
Актуальність використання технології проблемного навчання обумовлена ??тим, що в сучасних умовах навчання загострюються такі суперечності:
· учні мають міцні знання, але застосувати їх не можуть;
· діти товариські, а мова розвинена погано.
Дана технологія вчить дітей «не сидіти склавши руки», не бути пасивними слухачам, а самим включатися в роботу. У цьому розвиваються дуже важливі якості - вміння слухати інших і висловлювати свої думки, версії, формулювати тему уроку, промовляти алгоритм дій, терпи?? Ость і повагу до чужої думки, прагнення до пошуку рішень.
Вивчаючи роботи вчених про проблемному навчанні, ми можемо зробити висновок, що це не нове педагогічне явище. Історія власне проблемного навчання починається з введення так званого дослідницького методу, багато правил якого в педагогіці були розроблені американським філософом і педагогом Джоном Дьюї (1859-1952). Далі ідея і принципи проблемного навчання в руслі дослідження психології мислення розроблялися радянськими психологами С.Л. Рубінштейном, Д.Н. Богоявленським, Н.А. Менчинской, А.М. Матюшкін. Серйозно цими питаннями займалися Т.В. Кудрявцев, Д.В. Вилькеев, Ю.К. Бабанський, М.І. Махмутов та І.Я. Лернер. Дослідження в цій області ведуться і зараз іншими представниками педагогічної науки: Г.К. Селевко, Е.Л. Мельникової.
У педагогічній літературі є ряд спроб дати визначення цьому явищу.
Наприклад, Д.В. Вилькеев під проблемним навчанням розуміє такий характер навчання, коли йому надають деякі риси наукового пізнання.
Сутність проблемного навчання І.Я. Лернер...