буття, тих завдань і ролей, які він відтворює, а це означає, що тут буде відображено тільки приватне, що саме по собі не виділить суттєві риси мотивації як такої. Не набагато звужує цю проблему обмеження всієї багатогранності мотиваційного процесу мотивацією лише трудової діяльності.
Для того, щоб скласти досить повне загальне уявлення про мотивацію, необхідно відповісти на питання, що стосуються сутності, змісту і структури мотивації, а також сутності, змісту і логіки процесу мотивації.
Одне з найпростіших і розповсюджених визначень мотивації: мотив - це внутрішня цінність виконуваної діяльності. У приблизному розумінні таке визначення відбиває внутрішній стан людини, однак, варто помітити, що сили, які спонукують до дії, знаходяться поза і всередині людини та змушують її усвідомлено чи неусвідомлено робити деякі вчинки. При цьому зв'язок між окремими силами і діями людини опосередкований дуже складною системою взаємодій, у результаті чого різні люди можуть зовсім по-різному реагувати на однакові впливи з боку однакових сил.
Виходячи з цього, можна припустити, що процес мотивації людини піддається як внутрішнім, так і зовнішнім факторам. Звідси виділяється поняття мотивування. Мотивування це процес впливу на людину з метою спонукання його до певних дій шляхом пробудження в ньому певних мотивів.
Залежно від того, що переслідує мотивування, які задачі воно вирішує, можна виділити два основних типи мотивування. Перший тип полягає в тому, що шляхом зовнішнього впливу на людину викликаються до дії визначені мотиви, які спонукають людину здійснювати певні дії, що призводять до бажаного для мотивуючого суб'єкта, результату. При даному типі мотивування треба добре знати те, які мотиви можуть спонукати людину до бажаних дій, і те, як викликати ці мотиви.
Другий тип мотивування своєю основною задачею має формування визначеної мотиваційної структури людини. Цей тип мотивування носить характер виховної й освітньої роботи, та часто не пов'язаний з якимись конкретними діями чи результатами, які очікується одержати від людини у вигляді підсумку його діяльності. Другий тип мотивування вимагає набагато більших зусиль, знань і здібностей для його здійснення. Однако і його результати в цілому істотно перевершують результати першого типу мотивування. Організації, засвоїли його і використовують у своїй практиці, можуть набагато краще і результативніше керувати своїми членам.
Особливу роль у процесі мотивації праці грають стимули. Стимули - це специфічні зовнішні подразники, що відіграють роль" важелів" впливу, концентруючи ті чи інші мотиви людини. Специфіка стимулів у тому, що самі по собі вони не можуть викликати визначений вид діяльності, вони можуть лише виконувати роль" каталізатора" активності працівників, спрямованість якої вже буде визначатися внутрішньою мотиваційною структурою особистості. Стимули ефективні лише в тому випадку, якщо вони здатні викликати реакцію з боку людини.
Процес використання різних стимулів для мотивування людей називається процесом стимулювання. Стимулювання має різні форми. В практиці керування однією з найпоширеніших його форм є матеріальне стимулювання. Однак дуже важливо враховувати ситуацію, при якій матеріальне стимулювання здійснюється, і намагатися уникати перебільшення його можливостей, тому що людина має дуже складну...
