з навколишнім середовищем є необхідний мінімум відомостей з екології, який передбачений системою занять з екологічного навчання дошкільнят та нерегламентованої діловитістю екологічної напрямку.
Екологічне поведінку складається з окремих вчинків (сукупність станів, конкретних дій, умінь і навичок) і справи людину до вчинків, на які впливають цілі й мотиви особистості (мотиви у власному розвитку проходять наступні етапи: походження, насичення входженням, задоволення).
Дошкільний період - дуже важливий крок у житті дитини. Саме в цей період виникає посилене тілесне і розумовий формування, напружено створюються різні можливості, закладається база рис характеру і моральних якостей особистості.
Раннє спілкування дітей з природою допоможе виробити і виховати в їхній свідомості вірні погляди на неї, поставити її інноваційний екологічне становище і взаємовідношення людини з навколишнім середовищем.
Виховання пізнавального інтересу до природи, щирої любові і дбайливого справи до лісу, тваринного та рослинного світу, прагнення до збереженню і зміцненню природних майн для сьогоднішніх і прийдешніх поколінь людей робиться невід'ємною вимогою навчання [2, с. 51].
У психолого-педагогічних дослідженнях підтверджені можливості освоєння дітьми різних за змістом і вподоби зв'язків і залежностей у природі. Велике сенс для природного навчання дошкільнят володіє показ конкретних фактів взаємодії людини з природою, перш тільки знайомство на місцевому матеріалі з різною діловитістю зрілих в природі, багатогранної практичною роботою з охорони природи. Важливо представити дітям і природоохранительную роботу по збереженню і поліпшенню чудових міських і заміських рельєфів, красивих російських річок, віддати інформацію про місцеві заповідниках, пам'ятках природи, літописи, культури. Разом з тим потрібно направляти інтерес і на негативні факти дії на природу, екологічні проблеми.
З вищих почуттів дитячому віку доступні естетичні і моральні (»відмінно - недобре», »благо - зло», »прекрасно - непривабливо»), завдяки чому в екологічному вихованні дітей величезна інтерес потрібно приділяти естетичному і моральному аспектам.
Дошкільнята можуть заволодіти нормами і правилами, а також обмеженнями і заборонами екологічного характеру. Моральна точка зору дитини по відношенню до природи має місце бути в моральних судженнях, моральному виборі та поведінці в екологічних ситуаціях, розвинуте почуття співпереживання і милосердя. Необхідно уявити дітей з правилами поведінки в природі з урахуванням її зберігання та охорони.
Поступово дитина стане опановувати системою поведінкових екологічних умінь, що є складовою частиною природного культури особистості.
Виходячи із загальної мети екологічної освіти, особливостей психічного розвитку дитини, в дошкільному віці можливо і потрібно закласти бази екологічної культури, оскільки саме в цей період накопичуються яскраві, образні емоційні спогади, перші природознавчі уявлення, закладається фундамент вірного ставлення до навколишнього світу і ціннісної орієнтації в ньому.
Висновок
Проблема взаємозв'язку людини з природою не нова, вона мала місце постійно. Але в даний момент, в даний час, природна проблема взаємодії людини і природи, а також взаємодії людяного спільноти на навколишнє середовище стала надзвичайно гострою і прийняла більших масштабів. У критеріях насувається природної катастрофи величезне значення отримує екологічне виховання та виховання людини різного віку і професій.
Дошкільний заклад вже зараз покликаний виразити наполегливість у вихованні нового покоління, якому властиво особливе бачення світу як об'єкта його незмінною турботи. Формування екологічної свідомості - важливе завдання дошкільного закладу в даний час.
Екологічна освіта дошкільнят - це процес формування у дітей усвідомлено-правильного ставлення до об'єктів природи, з якими вони конкретно контактують. Таку звістку з'являється у взаємозв'язку інтелектуальних, емоційних і діючих компонентів. Тому принципово з раннього дитинства навчити дитину зберігати красу природи, так як в цей період виникає розвиток властивостей людяною особистості, закладаються основи природного культури.
Завдання вихователя дитячого садка полягає в тому, щоб підвести дітей до світоглядним висновків про єдність і різноманітність природи, зв'язках і взаємозв'язках між різними об'єктами природи, постійних змінах в природі і її розвитку, необхідності взаємин між живими створіннями в природі, оптимальному застосуванні природи і охорони її. Паралельно з цим йде створення у дітей можливості естетично ставитися до світу, приймати і розцінювати красиве, власною діяльн...
